Нові дослідження розкрили незвичайну природу давнього магнітного поля Марса, яке, на відміну від земного, було не глобальним, а напівсферичним — тобто покривало лише південну півкулю планети. Це пояснює, чому сліди магнетизму у марсіанських породах виявляються переважно на півдні, тоді як північ залишається майже повністю позбавленою таких ознак.
Дослідження, опубліковане в журналі Geophysical Research Letters, базується на нових моделях динаміки надр Марса. Вчені припустили, що ядро Червоної планети було (і, ймовірно, залишається) рідким, а не твердим, як у Землі. Така структура дає змогу створити планетарне динамо — механізм, який генерує магнітне поле внаслідок руху розплавленого металу.
Моделювання показало, що через різницю температур між північчю та півднем мантії, тепло з ядра виходило лише на південному боці планети. Цей тепловий потік запускав магнітне динамо лише в одній півкулі, формуючи обмежене за масштабом магнітне поле. Це пояснення пропонується як альтернатива гіпотезі про руйнування слідів магнетизму астероїдними ударами.
Раніше припускалося, що ядро Марса, як і у Землі, складається з твердого центра та рідкої оболонки. Однак дані з місії InSight вказують на більшу кількість легких хімічних елементів у ядрі, що знижує температуру плавлення й робить його цілком розплавленим. Це й стало ключем до нової моделі.
Нове відкриття підтверджує: хоча Марс схожий на Землю за розмірами та складом, його еволюція і внутрішня структура кардинально відрізняються. Це ще раз підкреслює унікальність кожної планети та необхідність ретельного дослідження їхньої геофізики.