Вчені довели, що майбутні космічні місії залишаться без підтримки із Землі

Дослідники розглянули проблему комунікації зі швидкісними космічними кораблями, що рухаються майже зі швидкістю світла. Виявилося, що така подорож матиме серйозні наслідки для зв’язку із Землею.

У першому сценарії корабель постійно прискорюється з силою 1g, подібно до земного тяжіння. Спочатку сигнал із Землі надходитиме із затримкою, однак із часом апарат настільки наблизиться до швидкості світла, що жодне повідомлення вже не зможе його наздогнати. У цей момент зв’язок повністю обірветься. Для екіпажу ж, через ефект уповільнення часу, політ виглядатиме інакше: лише за 20 років корабель досяг би центру Чумацького Шляху, а за 45 років — краю видимого Всесвіту.

Другий сценарій передбачає прискорення, а потім гальмування перед досягненням цілі. У такому випадку зв’язок із Землею перериватиметься так само, але під час уповільнення всі накопичені повідомлення раптово наздоженуть корабель. З боку пункту призначення ситуація виглядатиме інакше: сигнали можна буде передавати, але вони накопичуватимуться і приходили б «пакетом», коли корабель буде зовсім близько.

Автори дослідження зазначили, що екіпажам таких міжзоряних місій доведеться покладатися на повну автономність. Постійна взаємодія із Землею чи планетою-призначенням буде неможливою, за винятком коротких періодів після старту або перед посадкою.

Додатково на зв’язок впливатимуть релятивістські ефекти: сигнал корабля змінюватиме частоту через ефект Доплера, а також концентруватиметься у напрямку руху внаслідок релятивістської аберації. Це означає, що для прийому даних знадобляться спеціальні антени, здатні відстежувати зміни частоти світла.

Таким чином, якщо людство збудує космічний корабель, здатний розганятися майже до швидкості світла, його екіпаж фактично залишиться сам на сам із завданнями місії без можливості регулярного зв’язку із Землею.