Вчені NASA довели існування подвійної зоряної системи, що викривляє простір і час

Астрономи NASA підтвердили відкриття першої в історії подвійної зоряної системи із самолінзуванням — KOI-3278, розташованої у сузір’ї Ліри на відстані близько 2600 світлових років від Землі. Спершу об’єкт здавався “перевернутою планетою”, що суперечить фізичним моделям, але подальший аналіз показав: це унікальна система, яка підтверджує передбачення Альберта Ейнштейна 1936 року про гравітаційне лінзування.

Система складається з двох зірок, що обертаються одна навколо одної з періодом 88 днів. Одна з них — білий карлик, розміром як Земля, але у 200 тисяч разів масивніший. Його гравітаційне поле викликає ефект “антитранзиту”: світло від зорі-партнера не затемнюється, а навпаки — підсилюється. Це явище дозволяє спостерігати повторювані цикли яскравості, що відкриває нові можливості для вимірювання маси, температури та орбітальних параметрів зірок.

Відкриття зробив Ітан Круз, аспірант Університету Вашингтона, під час аналізу даних телескопа Kepler. За словами астрофізика Еріка Аголи, білий карлик у системі KOI-3278 діє як космічна лінза, яка викривляє простір і час, збільшуючи світло зорі-партнера. Це дозволяє спостерігати ефект гравітаційного лінзування у межах однієї системи — на відміну від випадкових мікролінзувань між не пов’язаними об’єктами.

Система KOI-3278 є відносно молодою — близько 10 мільйонів років. Як зазначив представник NASA Джон Ґрунсфельд, вона дає унікальну можливість вивчити ранні етапи формування зірок. За словами Круза, якщо така система була виявлена випадково, це означає, що в архіві Kepler можуть бути приховані десятки подібних об’єктів.

Відкриття має важливе значення для астрофізики: воно не лише підтверджує теоретичні моделі Ейнштейна, а й відкриває новий спосіб дослідження зоряної еволюції. “Перевернута планета”, яка спершу виглядала як аномалія, виявилася ключем до розуміння складних гравітаційних взаємодій у подвійних системах.