Вчені NASA виявили на Марсі сніг з вуглекислого газу

Нові знімки, зроблені орбітальними апаратами Mars Express Європейського космічного агентства та Mars Recon­nais­sance Orbiter NASA, показали виняткові картини «снігу» на Марсі — насправді це вуглекислий лід (CO₂), який вкриває південні регіони планети. На фотографіях видно світлі й темні завихрення в області Aus­trale Scop­uli, що створюють ілюзію зимового пейзажу поблизу південного полюса. Насправді це динамічний процес, спричинений сонячним випромінюванням, яке взаємодіє з шаром замерзлого вуглекислого газу.

Як пояснює NASA, марсіанський «сніг» буває двох типів — з водяного льоду та з сухого льоду (CO₂). Через надзвичайно тонку атмосферу й низькі температури водяний сніг на Марсі сублімує, тобто перетворюється на газ ще до того, як досягає поверхні. Вуглекислий лід, навпаки, залишається стабільним і може утворювати шари товщиною до 8 метрів, які зберігаються цілий рік. Поверх цього льоду вітер розносить темний пил, формуючи виразні контрасти, за якими вчені можуть відстежувати сезонні зміни.

Ці вируючі утворення з вуглекислого газу на південному полюсі Марса були сфотографовані орбітальним апаратом Mars Express Європейського космічного агентства (ESA). Джерело: ESA/DLR/FU Berlin

У марсіанському «літньому циклі» відбувається ще одне дивовижне явище: сонячне світло нагріває лід знизу, і CO₂ переходить одразу з твердого стану в газ, накопичуючи тиск під поверхнею. Коли цей тиск зростає, газ проривається назовні у вигляді струменів, які підіймають пил і створюють змієподібні темні візерунки. Саме вони надають марсіанським пейзажам вигляду «мозаїчних узорів» — унікальної комбінації геології, газової динаміки та сезонних процесів.

Зняті з висоти космічним апаратом NASA Mars Recon­nais­sance Orbiter, ці марсіанські дюни розташовані у північній півкулі. Джерело: NASA/J­PL-Cal­tech/Університет Арізони

Крім того, NASA повідомила про утворення тонкого шару сезонного інею на схилах піщаних дюн, який діє як природний «клей». Цей тимчасовий покрив стабілізує поверхню, зменшує ерозію та допомагає зберігати форму дюн, аж доки температура не підвищиться та іній не зникне.

Науковці зазначають, що ці зображення показують Марс як живу, мінливу планету, де навіть у віддалених холодних регіонах тривають постійні процеси зміни й рівноваги. Ці природні механізми дають змогу краще зрозуміти кліматичну історію Червоної планети й те, як вона зберігає свою унікальну форму під впливом Сонця.