Вчені назвали 8 унікальних місць на Марсі, які будуть популярні для космічного туризму у майбутньому

Міжнародна група астрофізиків зазначає: хоча початкові місця висадки астронавтів на Марсі, ймовірно, будуть обиратися з міркувань безпеки на рівнинах, найбільш захопливі точки інтересу будуть всього за кілька днів їзди від орієнтовних посадкових майданчиків. Науковці виділили найцікавіші місця для космічних туристів на Марсі.

Олімп Монс — це найвищий вулкан у Сонячній системі, розташований у вулканічному регіоні Тарсіс. Він здіймається на 25 кілометрів, що майже втричі перевищує висоту Евересту. Гігантський щитовий вулкан має середній нахил лише 5%, що робить його відносно легким для сходження. На вершині розташована величезна западина шириною 85 км, створена обвалом магматичних камер.

Регіон Тарсіс є домом для 12 колосальних вулканів, таких як Аскрей Монс, Павоніс Монс і Арсія Монс. Ці вулкани значно більші за земні через слабшу гравітацію Марса і могли вивергатися протягом двох мільярдів років. Східний регіон Тарсіс демонструє вражаючі вулканічні утворення.

Долина Марінерис — це найбільший каньйон у Сонячній системі, що простягається на 3000 км у довжину — це приблизно у чотири рази довше за Гранд-Каньйон. Його утворення все ще залишається загадкою для вчених, однак вважається, що розвиток регіону Тарсіс відіграв певну роль у створенні цього масивного каньйону.

Полюси Марса — це крижані регіони з унікальним складом льоду. Північний полюс був досліджений посадковим апаратом «Фенікс» ще у 2008 році. Взимку температура на полюсах настільки низька, що вуглекислий газ вмерзає в лід, а влітку сублімується назад в атмосферу, залишаючи водяну крижану шапку на півночі.

Кратер Гейла став відомим завдяки висадці марсохода Curiosity у 2012 році. Він багатий на докази існування води в минулому, включаючи річище струмка і складні органічні молекули. Прилегла гора Шарп (Aeolis Mons) має цікаві геологічні особливості, зокрема концентрацію метану в атмосфері, яка змінюється залежно від пори року.

Медузові ями — це величезне вулканічне родовище, яке вітри перетворили на приголомшливі рельєфні феномени. Родовище могло утворитися внаслідок потужних вулканічних вивержень протягом 500 мільйонів років, що сприяло потеплінню марсіанського клімату через викиди парникових газів.

Лінії схилів у кратері Гейла (RSL) — це темні смуги, які з’являються під час теплої погоди на Червоній планеті. Спочатку вважалося, що це ознаки проточної води, одгнак пізніші дослідження припустили, що вони можуть бути утворені атмосферною водою або потоками сухого піску.

Марсіанські дюни-привиди у лабіринті Ноктіс і басейні Еллади є свідченням існування води в минулому на планеті. Піскові насипи збереглися завдяки лаві або воді, яка вкрила їхні основи. Вивчення цих утворень допомагає кліматологам зрозуміти давні марсіанські вітри та кліматичні умови.

*фото — NASA