Вчені назвали найбільшу космічну загрозу, що заважає астронавтам повертатися на Землю

Інцидент із пошкодженням китайської орбітальної станції “Тяньгун” уламками космічного сміття змусив трьох тайконавтів відкласти повернення на Землю. Це знову порушило питання про відсутність міжнародної системи космічного порятунку. За даними Китайського агентства пілотованих космічних програм (CMSA), екіпаж місії Shen­zhou-20 — Чень Дун, Чень Чжунжуй та Ван Цзе — мав повернутися 5 листопада, але політ скасували через ризик зіткнення з уламком. У заяві від 11 листопада агентство повідомило, що астронавти перебувають у безпеці, а всі дії здійснюються “згідно з планом і принципом пріоритету життя”.

Аналітик компанії Leo­Labs Даррен Макнайт вважає, що ситуація могла бути серйознішою, ніж повідомляють офіційні джерела. За його словами, подібні інциденти з апаратами на орбіті трапляються регулярно, але часто залишаються непублічними. Відсутність прозорості, на думку експерта, ускладнює оцінку реальних ризиків для екіпажів і техніки.

Екіпаж «Шеньчжоу-20» на знімку перед запуском. (Джерело зображення: Китайське агентство пілотованих космічних польотів)

Це вже другий випадок за останні два роки, коли космічна місія зіткнулася з проблемами повернення. У 2024 році екіпаж корабля Boe­ing Star­lin­er — Бутч Вілмор і Суні Вільямс — не зміг повернутися через витік гелію та несправність двигунів. Їх евакуювали за допомогою корабля SpaceX Crew Drag­on, а сам Star­lin­er повернувся без людей. Інженер RAND Cor­po­ra­tion Ян Осбург зазначив, що астронавтам тоді пощастило, бо вони перебували поруч із Міжнародною космічною станцією, яка стала тимчасовим притулком.

Осбург пропонує створити міжнародну систему космічного порятунку, подібну до морських рятувальних служб. За його словами, це не потребує великих витрат — достатньо узгодити стикувальні системи, комунікаційні протоколи та аварійні процедури. Така мережа могла б працювати на основі партнерства між державними агентствами, приватними компаніями та неурядовими організаціями.

На думку експертів, зростання кількості апаратів на орбіті підвищує ризики для екіпажів. Інциденти з Shen­zhou-20 та Star­lin­er показали, що потреба у системі космічного порятунку більше не є теоретичною. Як підсумував Осбург: “Питання не в тому, чи станеться новий інцидент, а коли — і чи будемо ми готові до нього”.