Вчені підрахували, коли Земля стане непридатною для існування життя

Нове дослідження вказує на те, що життя на нашій планеті з’явилося набагато швидше після формування Землі, ніж вважали дотепер. Астроном Девід Кіппінг з Колумбійського університету у своїй науковій роботі, прийнятій до публікації в журналі «Astrobiology», представляє переконливі статистичні докази того, що абіогенез — самозародження життя з неорганічних сполук — відбувається швидко на планетах з умовами, подібними до земних.

Кіппінг застосував баєсівський статистичний аналіз, базуючись на найдавніших свідченнях існування життя на Землі. Серед них: мікрофосилії віком 3,7 мільярда років, ізотопні сліди в австралійських породах віком 4,1 мільярда років та структури в канадських породах, вік яких може сягати 4,28 мільярда років. Аналіз цих даних показав, що ймовірність швидкого виникнення життя на планеті, схожій на Землю, перевищує співвідношення 13:1 — показник, який у науковій статистиці вважається «сильним доказом».

Важливу роль у дослідженні відіграє концепція LUCA (Last Universal Common Ancestor — останнього універсального спільного предка) — гіпотетичної клітини, від якої походять усі відомі форми життя. Сучасні генетичні дослідження припускають, що LUCA міг існувати близько 4,2 мільярда років тому, що додатково підтверджує гіпотезу швидкого абіогенезу.

Проте Кіппінг підкреслює, що швидка поява життя не обов’язково означає, що воно широко розповсюджене у Всесвіті. Умови на Землі можуть бути винятковими. Крім того, для розвитку розумного життя, як показує приклад людства, необхідні мільярди років еволюції, а планета повинна залишатися придатною для життя протягом усього цього періоду. Для Землі це «вікно можливостей» може закритися вже через 900 мільйонів років, коли Сонце стане на 10% яскравішим і зробить планету непридатною для існування життя.

Дослідження Кіппінга пропонує нову основу для оцінки появи життя у Всесвіті та ставить під сумнів твердження про унікальність Землі лише на підставі факту нашого існування (слабкий антропний принцип). Замість цього воно пропонує об'єктивнішу оцінку через статистичний аналіз наявних даних. Однак остаточну відповідь на питання про поширеність життя може дати лише нове відкриття — виявлення життя, теперішнього або минулого, за межами нашої планети.