Вчені підтвердили, що нова аномальна структура на межі Сонячної системи є слідом міграції гігантських планет

Астрономи виявили нову структуру на краю Сонячної системи — компактне скупчення об’єктів, яке отримало назву «внутрішнє ядро» пояса Койпера. Відкриття може допомогти краще зрозуміти, як формувалася наша зоряна система та яким був рух гігантських планет на ранніх етапах її розвитку.

Пояс Койпера — це область за орбітою Нептуна, що простягається від 30 до 55 астрономічних одиниць від Сонця. Він складається з мільйонів крижаних об’єктів, серед яких найбільші — карликові планети Плутон і Еріда. Раніше, близько 14 років тому, астрономи вже виявили там щільне скупчення тіл, назване «ядром» пояса Койпера, розташоване на відстані приблизно 44 астрономічні одиниці.

Тепер дослідники, проаналізувавши орбіти 1650 об’єктів, з’ясували, що поруч існує ще компактніше скупчення — «внутрішнє ядро», яке знаходиться приблизно на 43 астрономічні одиниці від Сонця. Об’єкти в цій структурі мають майже ідеально кругові орбіти, що збігаються з площиною Сонячної системи. Це свідчить про її надзвичайну давність і походження з перших етапів формування планет.

На думку астрономів, «внутрішнє ядро» могло утворитися під впливом гравітації Нептуна, коли він мігрував із внутрішніх частин Сонячної системи на сучасну орбіту. Цей процес, імовірно, короткочасно вплинув на рух об’єктів у поясі Койпера, створивши компактні зони скупчення, які згодом стали незалежними структурами.

Учені очікують, що майбутні спостереження за допомогою Обсерваторії імені Віри Рубін, яка розпочне роботу наприкінці 2025 року, дозволять отримати більше даних про «ядро» та «внутрішнє ядро» пояса Койпера, а можливо, й виявити нові, ще невідомі структури на краю Сонячної системи.