Вчені пояснили справжню причину зникнення кораблів у Бермудському трикутнику

Науковці встановили, що кількість зникнень у Бермудському трикутнику статистично не перевищує середніх показників для інших жвавих морських шляхів. Дослідження спростовують десятиліття легенд про загадкову ділянку Атлантики площею близько 700 тисяч км² між Флоридою, Пуерто-Рико та Бермудськими островами.

Lloy­d’s of Lon­don, одна з провідних страхових компаній світу, ніколи не вважала цей регіон підвищено ризикованим. Берегова охорона США та Національне управління океанічних і атмосферних досліджень стверджують, що жодних незвичних загроз у Бермудському трикутнику не існує. Район фігурував у понад 70 повідомленнях про інциденти, зокрема у справі Рейсу 19 у 1945 році.

Науковці пояснюють інциденти появою блукаючих хвиль висотою до 30 метрів, які утворюються при перетині штормових систем і здатні миттєво накрити великі судна. Додатковими факторами ризику є потужна течія Гольфстрім, яка ускладнює навігацію, локальні магнітні збої, що дезорієнтують компаси, а також раптові шторми й сильна турбулентність для авіації.

Справа Рейсу 19 демонструє типові причини катастроф у регіоні. П’ять торпедоносців TBM Avenger зникли під час навчального вильоту з Форт-Лодердейла. Розслідування вказало на дезорієнтацію командира Чарльза Тейлора, який мав історію навігаційних помилок, та неправильний курс. Літак-рятувальник PBM-Mariner, що також пропав, за свідченнями очевидців вибухнув у повітрі через технічні проблеми з паливними парами.

Міф про загадковість регіону живе завдяки книгам Вінсента Ґеддіса та Чарльза Берліца, а також популярним фільмам. У культурному просторі циркулюють версії про інопланетян, Атлантиду чи метанові вибухи, хоча дослідження доводять, що такі геологічні події відбувалися тисячі років тому. Австралійський науковець Карл Крушельницький зазначив, що єдина загадка Бермудського трикутника полягає у тому, чому люди досі вірять у загадку.