Вчені розкрили приховані подробиці катастрофічного виверження вулкану Кракатау

Видання IFLScience інформує: науковці оприлюднили приховану інформацію про глобальну катастрофу, що відбулася 142 роки тому. Йдеться про виверження вулкана Кракатау в Індонезії

Восени 1883 року небо у багатьох регіонах світу набуло незвичних відтінків: світанки й заходи сонця ставали яскраво-червоними з зеленими та фіолетовими відблисками, а вночі Місяць світився синім. Ці ефекти спостерігалися навіть у Європі та Америці, а причиною став виверження вулкана Кракатау в Індонезії — одного з найпотужніших і найруйнівніших в історії. Вулкан розташований у протоці Зунда між островами Ява та Суматра.

Перші ознаки активності Кракатау з’явилися у травні 1883 року, а 27 серпня відбулося головне виверження, сила якого дорівнювала вибуху 200-мегатонної бомби. Для порівняння, найпотужніший ядерний пристрій в історії — радянська «Цар-бомба» — мав потужність близько 50 мегатонн. Вибух зруйнував острів, спричинив ударні хвилі, що обігнули планету, і затемнив небо за тисячі кілометрів. Потужність звуку перевищувала 310 децибелів — цього вистачило, щоб розірвати барабанні перетинки моряків на відстані 64 кілометрів від епіцентру.

За оцінками, загинуло близько 36 тисяч людей, 165 сіл було знищено, переважно внаслідок величезних цунамі, викликаних виверженням. Тисячі загинули також від потоків гарячих газів і вулканічної маси, які дісталися острова Суматра. Наслідки відчули й далеко за межами Південно-Східної Азії: через викид попелу й газів у атмосферу середня температура на планеті знизилася на 0,6°C протягом кількох місяців.

Аерозолі, що потрапили в атмосферу, змінили спосіб розсіювання світла. Зазвичай під час заходу сонця синє світло розсіюється, а довші червоні хвилі переважають. Однак після виверження частинки вулканічного пилу та сульфатів поглибили червоні відтінки й додали фіолетових, а також спричинили рідкісні зеленуваті заходи сонця. Такі ж оптичні ефекти робили Місяць візуально синішим упродовж кількох тижнів.

Газета The New York Times у листопаді 1883 року писала, що після п’ятої години вечора «західний горизонт раптово спалахнув яскравим пурпуром… небо й хмари набули кривавого відтінку». Дехто припускає, що ці небесні явища могли вплинути на Едварда Мунка, який у 1890‑х роках створив картину «Крик». Сам художник згадував момент, коли небо стало «криваво-червоним», а він відчув «великий, нескінченний крик, що пронизував природу».