У майбутніх місіях на Марс поряд із людьми можуть працювати «штучні астронавти» — гуманоїдні роботи з ознаками штучного інтелекту. Ідею активно обговорюють науковці та інженери, вбачаючи у ній можливість знизити витрати на забезпечення екіпажів і розширити можливості дослідження космосу.
Планетолог Паскаль Лі з Інституту SETI підкреслює, що розвиток робототехніки та штучного інтелекту відбувається швидкими темпами, які збігаються з часом підготовки марсіанських програм. Такі роботи не потребуватимуть великих запасів води, кисню чи їжі, а також зможуть виходити у відкритий космос без складних систем життєзабезпечення.
Можливий графік розвитку технології «штучного космонавта». (Джерело зображення: Pascal Lee)
За словами Лі, ми вступаємо у «епоху штучного інтелекту», де роботи отримують фізичні риси та мобільність, подібні до людських, а згодом можуть стати «штучними надлюдьми» з розширеними можливостями. Вони здатні досліджувати не лише Марс, а й віддалені світи, включно з Титаном і навіть екзопланетами.
Ідея має не лише практичний, а й філософський вимір: коли штучні астронавти набудуть рис автономності, люди можуть почати сприймати їх як «нащадків», які вирушатимуть у космос замість нас. Лі навіть припускає, що такі місії можуть доставляти людську ДНК до придатних для життя планет в інших зоряних системах.
Подібну думку висловлює й Ілон Маск. За його словами, вже у 2026 році SpaceX може відправити на Марс кілька ракет Starship з роботами Tesla Optimus, щоб перевірити їхню роботу на поверхні планети. Якщо ці польоти будуть успішними, то перші люди зможуть прибути на Марс наприкінці десятиліття.