Підписуйтеся на наш телеграм канал!

Вчені відкрили на Меркурії поклади алмазів товщиною 15 кілометрів
Науковці вважають, що під поверхнею Меркурія знаходяться величезні поклади алмазів, однак їх видобуток може створювати проблеми. Дослідження, опубліковане в журналі Nature Communications, припускає, що на глибині у кілька сотень кілометрів під поверхнею Меркурія знаходиться шар алмазів товщиною 15 км. Це відкриття може допомогти розкрити секрети складу найменшої планети Сонячної системи та її магнітного поля, інформує LiveScience.
Меркурій досі приховує багато загадок, адже він є найменш вивченою планетою серед світів Сонячної системи. Хоча маленька планета має глобальне магнітне поле, воно значно слабше за земне. На поверхні Меркурія вчені раніше виявили дуже темні плями, які були ідентифіковані як скупчення графіту, одного з різновидів вуглецю.
Тривалий час вважалося, що у мантії Меркурія досить високі температура і тиск, щоби з вуглецю виник графіт, який міг би потрапити на поверхню планети. П’ять років тому вчені з’ясували, що мантія Меркурія на 50 км більша — це означає, що тиск і температура на кордоні між ядром і мантією можуть бути настільки високими, що з вуглецю могли утворитися алмази.
Автори нового дослідження відтворили хімічний склад магми на молодому Меркурії й піддали її величезному тиску, який був у 70 тисяч разів більшим за звичайний атмосферний тиск на Землі. Масу було нагріто до температури майже 2 тисячі градусів Цельсія. За словами вчених, це імітувало умови, які існують глибоко у надрах Меркурія. Дослідження показало, що такі умови дійсно підходять для створення алмазів. Розрахунки вказують на те, що в надрах Меркурія може бути шар алмазів завтовшки приблизно 15 км.
Добути алмази з Меркурія, вважають дослідники, буде надзвичайно складно, а ймовірно, і неможливо. Крім екстремальних умов на Меркурії, шар алмазів знаходиться дуже глибоко — на глибині приблизно 485 км під поверхнею. Однак ці алмази можуть мати іншу цінність, оскільки вони можуть відповідати за створення магнітного поля Меркурія, сприяючи передачі тепла між ядром і мантією.