Вчені вперше виявили гігантські гарячі структури на межі ядра і мантії Землі

Міжнародна команда науковців уперше виявила ознаки активності на межі між мантією та ядром Землі, які впливають на формування магнітного поля планети. Дослідження, опубліковане в журналі Nature Geo­sciences, показало, що дві гігантські надгарячі структури глибиною майже 2 900 км під Африкою та Тихим океаном протягом мільйонів років змінювали динаміку зовнішнього ядра.

Ці утворення оточені холоднішим кам’яним кільцем, що простягається від полюса до полюса. Саме контраст температур між гарячими масивами та холодними зонами визначає рух рідкого заліза у зовнішньому ядрі, який генерує магнітне поле. Вперше вдалося показати, що такі структури мають довготривалий вплив на геодинаміку планети.

Щоб перевірити гіпотезу, дослідники поєднали палеомагнітні дані з комп’ютерним моделюванням процесу геодинамо. Суперкомп’ютери дозволили реконструювати зміни магнітного поля за останні 265 мільйонів років, хоча такі симуляції залишаються надскладними навіть для сучасних технологій.

Результати показали, що температура у верхній межі зовнішнього ядра неоднорідна: під гарячими масивами рідке залізо застоюється, тоді як під холодними зонами рух залишається активним. Це пояснює, чому окремі частини магнітного поля залишаються стабільними сотні мільйонів років, а інші зазнають різких змін.

За словами професора геомагнетизму Енді Біггіна, відкриття проливає світло на довготривалу динаміку глибин Землі та має значення для розуміння історії клімату, географії й біології. Воно також ставить під сумнів давню гіпотезу про те, що магнітне поле завжди було ідеальним диполем, збігаючись з віссю обертання планети.