Вчені встановили, що надра Місяця містять радіацію через зіткнення з астероїдом

Астронавти місії NASA Artemis, які висадяться поблизу південного полюса Місяця, можуть опинитися на краю найбільшого ударного кратера в Сонячній системі — басейну Південний полюс–Ейткен. Нове дослідження, опубліковане в журналі Nature, показує, що цей регіон зберігає сліди гігантського зіткнення, яке сталося приблизно 4,3 мільярда років тому. Вчені встановили, що удар прийшов не з півдня, як вважалося раніше, а з півночі — це змінює уявлення про формування місячної кори.

Команда під керівництвом планетолога Джеффрі Андрюс-Ганни з Університету Аризони порівняла форму басейну Ейткен з кратерами на Марсі та Плутоні. Витягнута, “краплеподібна” структура свідчить про косий удар, спрямований із півночі. За моделлю, найбільше викидів із глибин Місяця має зосереджуватися на південному краю кратера — саме там, де плануються висадки Artemis. Це дає змогу дослідити матеріали, які можуть містити інформацію про найдавніші етапи еволюції Місяця.

Дослідження також пояснює асиметрію між ближнім і дальнім боками Місяця. Дальня сторона залишається густо кратерованою, тоді як ближня — гладка і темна через вулканічні рівнини. На ближньому боці виявлено концентрації калію, рідкісноземельних металів і фосфору (KREEP) — залишків “місячного океану магми”. У процесі кристалізації ці речовини зосередилися між мантією і корою, спричинивши нагрівання та виверження лави.

За словами Джеффрі Ендрюса-Ганни, ударні кратери на планетах мають спільні форми в дуже різних світах Сонячної системи. Басейн Південний полюс-Ейткен на Місяці, описаний у цьому дослідженні (ліворуч), басейн Геллас на Марсі (посередині) і басейн Спутник на Плутоні (праворуч) утворилися в результаті косих ударів. Їх контури звужуються в напрямку вниз (внизу), як крапля дощу або авокадо. Висота варіюється від низької (синій колір) до високої (помаранчевий колір). Джерело: Джефф Ендрюс-Ханна/Університет Аризони/NASA

Моделювання показує, що під час формування кори магма з‑під дальнього боку буквально “видавлювалася” убік, накопичуючись на ближньому боці. Удар, який створив басейн Ейткен, прорізав поверхню настільки глибоко, що відкрив частину KREEP-зони. На західному фланзі кратера зафіксовано підвищений вміст торію — радіоактивного елемента, пов’язаного з цією зоною.

Науковці сподіваються, що зразки, які привезуть астронавти Artemis, допоможуть підтвердити ці моделі. “Коли ми отримаємо матеріали з південного полюса, вони можуть розповісти набагато більше про еволюцію Місяця, ніж ми очікували,” — зазначив Андрюс-Ганна. Нове розуміння удару, що сформував басейн Ейткен, може стати ключем до реконструкції історії внутрішньої частини Сонячної системи.