Вчені виявили у космосі гігантські планети, що схожі за властивостями на Землю

Астрономи виявили, що суперземлі — планети, подібні до Землі, але більші за розміром, — зустрічаються у Всесвіті значно частіше, ніж вважалося раніше. Це відкриття стало результатом масштабного дослідження, проведеного з використанням телескопів KMT­Net у межах методу мікролінзування, який дозволяє фіксувати планети, що обертаються на великих відстанях від своїх зірок.

Команда дослідників виявила, що такі планети можуть мати орбіти, подібні до Юпітера, тобто перебувати на значній відстані від материнських зірок. Подібні планети важко виявити іншими методами, але саме мікролінзування дозволило оцінити, що принаймні кожна третя зоря в Галактиці може мати суперземлю з широкою орбітою. Це суттєво змінює розуміння того, як поширені такі типи планет у космосі.

Мікролінзування відбувається, коли масивний об’єкт (наприклад, зірка з планетою) проходить перед більш віддаленим джерелом світла, викликаючи короткочасне збільшення яскравості. За цими змінами яскравості вчені можуть ідентифікувати нові екзопланети. Саме так було виявлено планету OGLE-2016-BLG-0007 — суперземлю з масою удвічі більшою за Землю та орбітою, що перевищує за розмірами орбіту Сатурна.

Дослідження допомогло розділити екзопланети на дві основні категорії: суперземлі й планети, подібні до Нептуна, з одного боку, та газові гіганти на кшталт Юпітера і Сатурна — з іншого. Це відкриття також проливає світло на механізми формування планет, однак науковці поки не можуть остаточно визначити, чи вони виникають через гравітаційну нестабільність, чи шляхом акреції газу.

Попри те, що лише 237 із понад 5 500 відомих екзопланет були відкриті методом мікролінзування, саме цей підхід дозволяє досліджувати рідкісні планети з великими орбітами. У цьому значною мірою допомогла міжнародна співпраця та використання трьох спеціалізованих телескопів у Південній Африці, Чилі та Австралії, а також камер, розроблених в Університеті штату Огайо.

Дослідники вважають, що подальше накопичення даних і вдосконалення технологій дозволять ще точніше реконструювати історію формування планетних систем і краще зрозуміти будову Всесвіту.