Вчені зʼясували, чи зможуть люди розмножуватися і еволюціонувати за межами Землі

Мрії про постійні поселення на Місяці й Марсі впираються не лише в ракети, системи життєзабезпечення й захист від радіації. Одним із найскладніших питань лишається можливість безпечного зачаття, вагітності та народження здорових дітей у космосі — до такого висновку дійшли автори нового оглядового дослідження.

За понад 60 років пілотованої космонавтики жодна людина ніколи не зачинала й не виношувала дитину в космосі, тож майже всі сучасні знання спираються на експерименти з тваринами — рибами, жабами, птахами, мишами й щурами. Картина неоднозначна: японські рисові рибки медаки стали першими хребетними, у яких запліднення в космосі пройшло з ефективністю, порівнянною із земною, але в частини інших видів дослідники фіксували порушення ембріонального розвитку.

Найскладніша ситуація — у ссавців. Запліднення можливе, але розвиток ранніх ембріонів часто сповільнюється: вчені фіксували менше утворення бластоцист, менше успішних пологів, зміни активності генів і пошкодження ДНК під дією космічної радіації. Втім, є й обнадійливі результати — вирощені на МКС ембріони мишей у частині експериментів нормально доходили до стадії бластоцисти, а висушена сперма мишей, що місяцями зберігалася на орбіті, після повернення на Землю дала здорове потомство.

Мікрогравітація й радіація можуть знижувати вироблення сперматозоидів і тестостерону, порушувати роботу яєчників і гормональну регуляцію. Є дані і про можливі епігенетичні зміни — космічний політ здатен впливати на регуляцію генів у статевих клітинах, і частина цих змін потенційно може передаватися нащадкам, хоча довгострокові наслідки поки не відомі.

Вагітність у космосі може виявитися ще складнішим викликом: у невагомості відбувається перерозподіл рідини, зменшення об’єму крові, втрата кісткової й м’язової маси та зміни в роботі серця — усе це потенційно здатне порушити розвиток плаценти й плода. На думку дослідників, самого захисту від радіації може бути недостатньо: гравітація сама собою відіграє важливу роль у розвитку клітин і тканин, тож для довгострокових космічних поселень можуть знадобитися станції, що обертаються, зі штучною гравітацією.

Автори пропонують створити орбітальні дослідницькі платформи для вивчення впливу земної, місячної й марсіанської гравітації на розмноження та розвиток — ще до експериментів за участю людей. Найфутуристичнішою частиною огляду стала концепція SRAET (Syn­thet­ic Repro­duc­tive Adap­tive Enhance­ment Tech­nol­o­gy) — повністю автоматизованих систем зі штучними матками, біосенсорами й ШІ для зачаття й виношування дитини в контрольованому середовищі за межами Землі. Автори підкреслюють: поки це суто теоретичні ідеї, пов’язані з серйозними етичними й медичними ризиками.