Вчені з Каліфорнії переосмислили природу розуму у Всесвіті

Дослідники з Університету Каліфорнії в Ріверсайді запропонували принципово новий підхід до розуміння свідомості — такий, що виходить далеко за межі звичної земної біології. Філософ Ерік Швітцгебел та його колишній аспірант Джеремі Побер стверджують: свідомий досвід позаземних істот може бути незрівнянно дивнішим і різноманітнішим, ніж прийнято вважати у сучасній науці.

Автори роботи свідомо уникали питання про те, що таке свідомість у її класичному розумінні. Натомість вони зосередилися на іншому: чи здатна вона виникати в істот, чия природа кардинально відрізняється від земних біологічних стандартів? Такий підхід дозволяє перенести фокус з людського досвіду на більш універсальні умови виникнення суб’єктивного сприйняття.

Центральним поняттям теорії є «субстрат» — базовий матеріальний носій, з якого побудована та чи інша система. Дослідники вводять концепцію «гнучкості субстрату»: одна й та сама властивість може реалізовуватися на різних матеріальних основах. Як приклад вони наводять зберігання інформації, яке однаково успішно здійснюється на оптичних, магнітних і твердотільних носіях. Чи має свідомість таку саму гнучкість — питання відкрите.

Вчені також звернулися до масштабів Всесвіту: приблизно трильйон галактик, незліченна кількість планет, більшість із яких суттєво відрізняються від Землі. За їхніми підрахунками, за 13,8 мільярда років від Великого вибуху в таких умовах могло виникнути понад тисячу цивілізацій — і не лише на планетах, схожих на нашу. При такій кількості «спроб» природа неминуче мала породити вкрай незвичні форми життя.

Свою аргументацію дослідники будують на копернікансьому принципі: Земля і людство не займають жодного особливого центрального місця у Всесвіті. Відповідно, свідомість також не обов’язково є унікальною рисою земної біології і цілком може виявитися значно ширшим явищем.

При цьому автори застерігають від надмірно широкого трактування своєї ідеї. Можливість виникнення свідомості на різних субстратах не означає, що вона з’являється будь-де. Зокрема, сучасні системи штучного інтелекту — попри те, що їх можна розглядати як форму «кремнієвого» обчислювального життя — не обов’язково є свідомими. Це питання потребує окремого аналізу з урахуванням різноманіття архітектур і принципів організації ШІ.

Головний висновок роботи: свідомість слід розглядати значно ширше, ніж просто моделювання людського розуму. Навіть якщо для точного відтворення людської свідомості необхідний схожий субстрат, саме явище може мати куди ширший спектр проявів — включно з формами, принципово чужими будь-якому людському розумінню.