Вчені зафіксували зародження нової планетної системи навколо двох молодих зірок

Вчені вперше зафіксували утворення «гальки» розміром у кілька сантиметрів у протопланетних дисках навколо молодих зірок — це стало важливим кроком для розуміння ранніх етапів формування планет. Відкриття зроблено за допомогою мережі британських радіотелескопів e‑MERLIN, яка дозволила виявити ці будівельні блоки майбутніх планет поблизу зір DG Tau та HL Tau на відстані приблизно 450 світлових років від Землі.

Дослідники відзначають, що виявлені гальки охоплюють простір диска аж до відстаней, подібних до орбіти Нептуна у Сонячній системі. Це свідчить про те, що у цих дисках вже є достатньо матеріалу для формування не лише планет-гігантів, а й цілих планетних систем, більших за нашу. Як пояснює докторка Кеті Гестерлі зі SKA Obser­va­to­ry, це дозволяє вперше простежити ключову ланку між газопиловими дисками та зрілими планетами.

Диск HL Tau, знятий e‑MERLIN, показано на зображенні ALMA, на якому видно як компактне випромінювання з центральної області диска, так і пилові кільця більшого масштабу. Авторство: Грівз, Хестерлі, Річардс та ін. / партнерство ALMA та ін.

Дослідження стало частиною проекту PEB­BLeS, спрямованого на аналіз процесів утворення планет у молодих зоряних системах, схожих на наше Сонце. Згідно з поясненням професорки Джейн Грівз з Кардіфського університету, використання e‑MERLIN — єдиного на сьогодні радіотелескопа з потрібною чутливістю — дало змогу вперше побачити, де саме накопичуються тверді частки у дисках.

Попередніми десятиліттями вчені спостерігали лише газ і пил у протопланетних дисках або вже сформовані планети, тоді як проміжний етап залишався практично невидимим. За словами докторки Аніти Річардс з Манчестерського університету, коли дрібні частинки злипаються у більші об’єкти, їх загальна площа стає меншою й вони практично «зникають» для оптичних і навіть інфрачервоних телескопів.

Карта e‑MERLIN, що показує структуру нахиленого диска навколо молодої зорі DG Tau­ri, де починають формуватися згустки розміром з гальку. Її довга вісь простягається з південного сходу на північний захід (зліва направо внизу). Випромінювання від відтоку матеріалу з центральної зорі також видно в північно-східному і південно-західному напрямках. Авторство: Хестерлі, Драбек-Маундер, Грівз, Річардс та ін.

Саме тому спостереження на сантиметрових довжинах хвиль — які чутливі до гальки такого розміру — стали проривом для науки про формування планет. За оцінками вчених, майбутній запуск гігантського радіотелескопа SKA у Південній Африці й Австралії дозволить досліджувати сотні протопланетних дисків, відкриваючи нові деталі у процесі народження планет у нашій Галактиці.