Вчені заявили, що формування Землі виявилося типовим космічним процесом, а не унікальним явищем

Нові дослідження свідчать, що умови, які сприяли формуванню Землі, можуть бути поширенішими у Всесвіті, ніж вважалося раніше. Вчені з Університету Каліфорнії у Берклі встановили, що короткоживучі радіоактивні елементи, зокрема алюміній-26, необхідні для утворення кам’янистих планет, могли виникати не через рідкісний збіг із вибухом наднової поруч, а завдяки звичайному космічному явищу — зануренню молодої зоряної системи у потік космічних променів.

Раніше вважалося, що Сонячна система отримала ці елементи від наднової, яка вибухнула неподалік. Їхній розпад нагрівав планетезималі, сприяючи втраті води й формуванню планет земного типу. Така модель вимагала надзвичайно точного збігу — наднова мала бути достатньо близько, щоб передати речовину, але не настільки, щоб знищити протопланетний диск.

У новій роботі, опублікованій у Sci­ence Advances, дослідники змоделювали взаємодію космічних променів із протозоряними дисками. Виявилося, що частинки, прискорені ударними хвилями наднових, можуть запускати ядерні реакції, які утворюють потрібні ізотопи, зокрема алюміній-26. Найефективніше це відбувається на відстані близько одного парсека — приблизно трьох світлових років — від вибуху наднової, що є типовою дистанцією між зорями у скупченнях.

Такий сценарій отримав назву «космічна ванна променів». Він не потребує виняткової геометрії чи точного збігу подій. Якщо Сонце формувалося поруч із масивною зорею, яка згодом вибухнула, його протопланетний диск міг просто зануритися у потік променів і отримати необхідну кількість радіоактивних елементів. Це означає, що подібні процеси можуть відбуватися й навколо інших зір, схожих на Сонце.

Науковці наголошують, що така модель змінює уявлення про унікальність Землі. Якщо формування кам’янистих планет є звичайним наслідком дії космічних променів у зоряних скупченнях, то умови, які привели до появи нашої планети, можуть бути типовими для багатьох систем. Це відкриває нові перспективи у пошуку світів, потенційно придатних для життя, і демонструє тісний зв’язок між процесами формування зір, вибухами наднових та виникненням планет.