Вчені заявили, що проліт чужорідної планети міг дестабілізувати Юпітер і Сатурн

Астрономи запропонували нове пояснення того, чому гігантські планети Сонячної системи опинилися на сучасних орбітах. Дослідження Лабораторії астрофізики Бордо та Інституту планетних наук у США показує: причиною нестабільності могла стати близька зустріч молодого Сонця з коричневим карликом або вільноплавною планетою.

Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун спершу утворилися у компактній конфігурації, але приблизно через 5–20 мільйонів років після формування системи їхні орбіти різко змінилися. Ця подія пояснює походження троянських астероїдів Юпітера, неправильних супутників гігантів та структуру поясів астероїдів і Койпера.

Астрономи Шон Реймонд і Нейтан Кейб провели 3000 комп’ютерних симуляцій, моделюючи вплив стороннього об’єкта на молоду систему. Успішні сценарії показали: проліт масою від трьох до тридцяти Юпітерів на відстані близько 20 астрономічних одиниць міг змінити орбіти планет, не руйнуючи систему. Лише 20 симуляцій (менше ніж 1%) відтворили сучасну конфігурацію й водночас зберегли стабільний пояс Койпера.

Ймовірність такого сценарію залежить від кількості коричневих карликів і вільних планет у молодих зоряних скупченнях. Якщо їх більше, ніж передбачали моделі, шанс подібної зустрічі зростає з 1% до 5%.

Робота додає ще один можливий механізм до пояснень нестабільності гігантів поряд із розсіюванням газового диска, спонтанною дестабілізацією та взаємодією з поясом планетезималей. Дослідники наголошують: саме така зустріч могла стати ключовим фактором у формуванні сучасної структури Сонячної системи.