Вчені заявили, що тепловий колапс Південного океану здатний спровокувати глобальне потепління на найближчі сто років

Нові кліматичні моделі свідчать, що Південний океан, який оточує Антарктиду, може готуватися до раптового викиду тепла, який триватиме до ста років. Це явище, яке вчені назвали «тепловим відрижком (ther­mal burp)», може статися тоді, коли людство почне активно скорочувати або навіть вилучати вуглекислий газ із атмосфери.

З часу промислової революції океани поглинули понад 90% надлишкового тепла, створеного внаслідок спалювання викопного палива, і близько чверті CO₂. Значна частина цієї енергії зосереджена саме в Південному океані, який, за оцінками, зберігає до 80% тепла, накопиченого всіма світовими морями. У сценарії, змодельованому дослідниками з GEOMAR Helmholtz Cen­tre for Ocean Research у Німеччині, після зниження концентрації парникових газів океан починає охолоджуватися, утворюється більше морського льоду, а це робить поверхневі води солонішими й щільнішими. Коли вони змішуються з теплішими глибокими шарами, виникає нестабільність, що спричиняє потужну конвекцію — «тепловий сплеск», який повертає накопичене тепло назад в атмосферу.

Дослідження показало, що цей процес може знову підвищити температуру планети майже з тією ж швидкістю, з якою вона зростає сьогодні через діяльність людини, і що такий період триватиме щонайменше століття. Це означає, що навіть якщо людство досягне «вуглецево-негативного» стану, Земля може тимчасово повернутися до потепління, спричиненого власними океанами.

Науковці наголошують, що це лише модель, а не гарантований прогноз, але вона підкреслює невизначеність реакції кліматичної системи на різкі зміни у вмісті CO₂. За словами океанографа Свен’ї Фрей з GEOMAR, мета дослідження — зрозуміти, як океани поводитимуться, коли людство спробує штучно охолодити планету. Її колега Кірстен Зікфельд з Університету Саймона Фрейзера додала, що такі результати нагадують: «Ми можемо зустріти багато сюрпризів на шляху до стабілізації клімату».

Попри потенційний «бурп», учені підкреслюють, що скорочення викидів залишається найефективнішим способом запобігти катастрофічним змінам. Як зазначає кліматолог Рік Вільямс з Ліверпульського університету, «негативні викиди — це добре, але ще краще просто не робити позитивних».