Вчені заявили, що записи з культової космічної місії Apollo 11 не були знищені

Нове наукове дослідження проливає світло на історію зниклих записів висадки Apol­lo 11 на Місяць. Як пояснив популяризатор космосу Тім Додд, відомий як Every­day Astro­naut, йдеться не про втрату самої трансляції, а лише про резервні копії сирого сигналу, які NASA зберігала на магнітних стрічках без маркування.

Сигнал із Місяця приймали кілька наземних станцій, зокрема в пустелі Мохаве, після чого його розділяли на два потоки. Один надходив до центру управління польотом у Х’юстоні, де записували телеметрію, аудіо та відео. Для телетрансляції зображення зі спеціального “slow-scan” формату перетворювали у стандарт NTSC, фактично знімаючи монітор на камеру. Саме цю версію побачили мільйони глядачів у 1969 році.

Другий потік містив резервний запис на великих магнітних стрічках, які NASA розглядала як страховку на випадок втрати зв’язку. Оскільки трансляція відбулася без перебоїв, до цих копій не зверталися. У 1970–1980‑х роках через дефіцит носіїв агентство повторно використало стрічки, і резервні записи Apol­lo 11 були перезаписані. На той час ніхто не міг передбачити появу технологій, здатних сьогодні покращувати якість сирого відео.

Попри це NASA зберігає тисячі годин матеріалів, що підтверджують реальність першої висадки: телеметрію, аудіо та відео з Х’юстона, а також високоякісні 70-міліметрові плівки, зняті астронавтами на Місяці. Саме ці кадри використовувалися, зокрема, у документальному фільмі 2019 року режисера Тодда Міллера.

Додд наголосив, що твердження про навмисне знищення записів є хибним трактуванням. За його словами, припинення місячних місій у 1972 році було зумовлене не браком доказів, а економічними причинами: програма коштувала близько 300 мільярдів доларів у сучасному еквіваленті, і після досягнення мети США вирішили, що подальші польоти не виправдовують витрат.