Вчені з’ясували, де у космосі приховано найбільше хімічних сполук, потрібних для зародження життя

Міжнародна група науковців з університетів Міссісіпі, Гаваїв та Джорджії з’ясувала, що значна частина сірки у космосі може бути прихована у крижаних ділянках міжзоряного простору. Дослідження, опубліковане в журналі Nature, вказує, що атоми сірки утворюють стабільні структури — так звані октасірчані крони та полісульфани — які формуються на поверхні крижаних пилових частинок і не потрапляють у газоподібний стан, де їх зазвичай шукають астрономи.

Сірка є десятим за поширеністю елементом у Всесвіті та важливою для формування планет, зірок і життя. Однак спостереження показують, що у щільних молекулярних хмарах її виявляють у тисячі разів менше, ніж прогнозують моделі. За словами професора хімії з Гавайського університету Ральфа Кайзера, у холодних регіонах космосу ці сполуки можуть утримувати сірку у твердому вигляді, приховуючи її від сучасних методів виявлення.

Октасірчані крони складаються з восьми атомів сірки, з’єднаних у форму кільця, а полісульфани — це ланцюги атомів сірки, з’єднаних атомами водню. Обидва типи молекул формуються на крижаних поверхнях міжзоряних пилових частинок. Коли такі кристалічні структури нагріваються у зонах утворення зірок, вони можуть переходити у газоподібний стан, і саме тоді телескопи, зокрема космічний телескоп Джеймса Вебба, зможуть їх зафіксувати.

За словами астрохіміка з Університету Міссісіпі Раяна Фортенберрі, нові результати пояснюють, чому телескопи бачать чіткі сигнали кисню, азоту чи вуглецю, але показники сірки «не збігаються» з очікуваннями. Він зазначив, що виявлення цих форм сірки дає астрономам конкретні орієнтири для пошуку та дозволяє краще зрозуміти хімічні процеси у міжзоряному середовищі.

Дослідники також підкреслюють, що сірка у космосі часто змінює структуру — переходить від кільцевих форм до ланцюгових та інших комбінацій. Це ускладнює її пошук і пояснює, чому елемент так довго залишався «невидимим» для спостережень. Робота команди відкриває шлях до більш точного вивчення цього хімічного елемента у масштабах Галактики.