Астрономи вперше зафіксували, як так звана «блукаюча планета» поглинає космічний пил із небаченою швидкістю — близько шести мільярдів тонн за секунду. Це найшвидший темп росту, будь-коли спостережений у планетарного об’єкта, що змушує вчених переосмислити межу між формуванням планет і зірок.
Відкриття зроблено за допомогою Надвеликого телескопа Європейської південної обсерваторії (ESO’s VLT) у Чилі. Об’єкт, відомий під назвою Cha 1107–7626, розташований на відстані близько 620 світлових років у сузір’ї Хамелеон. Його маса становить від п’яти до десяти мас Юпітера. Ця планета не обертається навколо жодної зорі — вона вільно дрейфує космосом, оточена щільним диском із газу та пилу, який активно осідає на її поверхню.
За словами керівника дослідження, Віктора Альмендроса-Абада з Національного інституту астрофізики Італії, планета переживає потужний «спалах акреції» — період, коли речовина з навколишнього диска падає на її поверхню з колосальною швидкістю. До серпня 2025 року темп цього процесу зріс у вісім разів порівняно з попередніми місяцями. «Це найінтенсивніший спалах акреції, який ми коли-небудь спостерігали в об’єкта планетарної маси», — зазначив астроном.
Спостереження проводилися за допомогою спектрографа X‑shooter на телескопі VLT, а також із використанням даних космічного телескопа Джеймса Вебба та архівних вимірів інструмента SINFONI. Аналіз показав, що під час акреції активну роль відіграє магнітна взаємодія, схожа на процеси, характерні для молодих зірок. Крім того, під час спалаху в диску навколо планети вперше зафіксували водяну пару, чого раніше не спостерігали в жодного планетарного об’єкта.
За словами Алекса Шольца з Університету Сент-Ендрюса, це відкриття «розмиває межу між планетами й зорями». Якщо частина таких блукаючих планет формується через гравітаційне стискання, як зорі, то вони можуть мати власні магнітні поля й здатність накопичувати матерію подібно до молодих світил. У майбутньому новий Надвеликий телескоп ESO (ELT) дозволить знайти більше таких об’єктів і з’ясувати, наскільки вони схожі на зорі за своєю природою.
«Уявлення про те, що планета може поводитися як зоря, вражає уяву», — каже астрофізикиня Амелія Байо з Європейської південної обсерваторії. — «Це відкриття змушує замислитися, наскільки різноманітним може бути Всесвіт і як народжуються світи за межами нашої Сонячної системи».