Вперше в історії вчені спостерігали руйнування тектонічної плити Землі

У районі Каскадії, біля західного узбережжя Північної Америки, вчені зафіксували унікальний геологічний процес — розпад зони субдукції, де одна тектонічна плита занурюється під іншу. За словами дослідників, ця подія дає змогу вперше спостерігати, як «вмирає» тектонічна плита, і допомагає зрозуміти, як формуються нові геологічні межі на планеті. Результати опубліковані в журналі Sci­ence Advances.

Команда під керівництвом геолога Брендона Шака з Університету штату Луїзіана дослідила ділянку біля острова Ванкувер, де плити Хуан-де-Фука та Експлорер занурюються під Північноамериканську плиту. Використовуючи дані сейсмічного зондування з експедиції CASIE21, фінансованої Національним науковим фондом США, учені отримали детальні зображення підземної структури й виявили активні розломи, які свідчать, що плита починає розриватися на частини.

Шак пояснив, що процес нагадує повільне сходження поїзда з рейок: «Замість того, щоб зона субдукції зупинилася миттєво, вона розпадається поступово — шматок за шматком». За спостереженнями, частини океанічної плити відриваються одна за одною, утворюючи мікроплити та нові межі. Один із таких розломів уже призвів до зсуву тектонічних шарів на п’ять кілометрів. Сейсмічні записи підтверджують, що деякі ділянки ще активні, тоді як інші — «тихі», що свідчить про повне відокремлення цих частин.

Дослідники дійшли висновку, що розпад зони субдукції відбувається поетапно — у серії так званих «епізодичних» подій. Кожен етап триває мільйони років і поступово знижує рух плит, поки процес субдукції повністю не припиниться. Цей механізм допомагає пояснити наявність «фосильних» мікроплит у геологічному минулому Землі, таких як залишки плити Фараллон біля узбережжя Баха-Каліфорнії, які довгий час залишалися загадкою.

Науковці зазначають, що процес у Каскадії триває й досі. Відокремлені частини плит можуть створювати зони підвищеної вулканічної активності, коли гаряча магма з мантії підіймається через новоутворені «вікна» в корі. Це змінює конфігурацію кордонів плит і впливає на геологічну еволюцію регіону. Хоча результати не змінюють короткострокову оцінку сейсмічних ризиків, учені вважають, що відкриття допоможе краще моделювати поведінку майбутніх землетрусів у північно-західній частині Тихого океану.