Японія модернізувала армію за рахунок нових ракет

Сили самооборони Японії прийняли на озброєння нові далекобійні ракетні комплекси під загальним позначенням Type 25. До серійного виробництва увійшли одразу два зразки власної японської розробки: вдосконалена ракета берегового базування для ураження надводних цілей та гіперзвуковий планувальний блок. Для Токіо це означає перехід від суто оборонної концепції до стримування загрози на далеких підступах.

Назва Type 25 відповідає японській практиці іменування військової техніки за фінансовим роком прийняття на озброєння. До нової лінійки увійшли модернізована версія ракети Type 12 та гіперзвуковий планувальний блок — Hyper Veloc­i­ty Glid­ing Pro­jec­tile (HVGP). Обидва комплекси стали першими повністю японськими ракетними системами класу stand-off, що надійшли до бойових частин. Системи stand-off здатні вражати цілі з великої відстані, без наближення пускової установки до зони ураження противника.

Найсуттєвіша зміна стосується дальності. Якщо базова версія Type 12 мала значно скромніші характеристики, то оновлений варіант, за даними профільних видань, здатний вражати цілі на відстані до 1 000 кілометрів. Для японських збройних сил це принципова різниця. Тепер комплекс дозволяє завдавати ударів не лише по кораблях поблизу власних берегів, але й по наземних об’єктах — зокрема по позиціях, з яких можуть здійснюватися пуски ракет противника.

Система наведення також зазнала суттєвих змін. В описах ракети згадуються сучасні засоби цілевказання та мережевий обмін даними, що має підвищити точність і спростити роботу по рухомих цілях. Для далекобійних систем така можливість є особливо критичною: чим далі знаходиться ціль, тим вищі вимоги до розвідки, передачі координат і постійного уточнення обстановки в реальному часі.

Другий елемент нової лінійки — HVGP — належить до принципово іншого класу озброєнь. Гіперзвуковий планувальний блок здатний змінювати траєкторію польоту, що суттєво ускладнює його перехоплення традиційними системами протиракетної оборони. Японія розглядає HVGP насамперед як засіб захисту віддалених островів. Для країни з протяжною острівною дугою та постійною увагою до спірних районів це завдання має цілком практичне значення.