Земна плісень пережила умови космосу і може заразити Марс

Земна плісень, виявлена у стерильних приміщеннях NASA, здатна пережити ті самі процедури знезараження, які агентство застосовує перед запуском апаратів до Марса. Нове дослідження виявило критичний пробіл у системах планетарного захисту — і підняло незручне запитання: що, якщо людство вже відправило власні мікроорганізми на іншу планету?

Головна проблема астробіології полягає не в тому, що інопланетне життя прилетить до нас, а в тому, що земне мікробне життя може опинитися на Марсі разом із посадковим апаратом. Якщо марсохід колись знайде мікробів із земною ДНК і знайомими білками, це буде не відкриття, а катастрофічна помилка: людство виявить не марсіан, а власних «безбілетників», яких само ж і завезло.

Саме тому космічні агентства десятиліттями дотримуються протоколів планетарного захисту — жорстких правил, що унеможливлюють потрапляння земних організмів на інші планети. NASA стерилізувало посадкові апарати Viking ще у 1970‑х, а зразки марсіанського ґрунту в межах програми Mars Sam­ple Return планують вивчати в умовах, наближених до режиму особливо небезпечних біоматеріалів. Досі головним об’єктом уваги були бактерії — саме їх вважали найімовірнішими «пасажирами» космічної техніки.

Однак нове дослідження змінює цю картину. Вчені виділили близько 20 грибних штамів із чистих кімнат, де збирають міжпланетні апарати, і перевірили їхню стійкість до ультрафіолету, вакуумоподібних умов і середовища, що імітує марсіанську поверхню. Частина культур вижила. Найстійкішим виявився Aspergillus cali­dous­tus — пліснявий гриб, який витримав тривале опромінення та умови, характерні для Марса.

Найтривожніший результат пов’язаний із термічною обробкою. A. cali­dous­tus пережив нагрів до 125 градусів Цельсія — саме таку температуру NASA використовує для стерилізації апаратів перед посадкою на Марс. Гриб пройшов процедуру, розраховану на знищення всього живого, і зберіг життєздатність.

Автори дослідження наполягають на перегляді стандартів для чистих кімнат у всіх організацій, що здійснюють міжпланетні місії, — NASA, європейських агентств і приватних компаній. Ризик зростає разом із кількістю польотів: до Марса готують марсоходи, посадкові апарати, вертолети й місії із поверненням зразків. Що більше запусків — то вища ймовірність, що хоча б один апарат доставить на Червону планету стійких земних організмів.

Для майбутніх місій це означає не лише технічні, а й наукові виклики. Сучасні прилади стають дедалі чутливішими й здатні фіксувати найслабші сліди біології. Але та сама чутливість підвищує ризик прийняти занесене земне забруднення за марсіанську знахідку. Пілотовані польоти ускладнять задачу ще більше: людина несе з собою мільярди мікроорганізмів на шкірі, у дихальних шляхах і кишківнику, і повністю стерильний екіпаж — це просто неможливо.