Американські розробники представили новий військовий всюдихід-амфібію AAV-П7/A1

Корпус морської піхоти США офіційно завершив експлуатацію бойових амфібій AAV-P7/A1, які перебували на службі понад 50 років. Церемонія прощання відбулася 19 травня 2025 року на базі Кемп-Лежен, де останні машини були виведені зі складу бойових підрозділів 2-го штурмового батальйону. Це рішення стало частиною масштабної програми модернізації, спрямованої на підготовку до нових викликів, особливо в зонах морських та прибережних операцій.

AAV-P7/A1 розробляли ще у 1970-х роках, а пізніше її вдосконаленням займалася компанія BAE Systems. Машина могла перевозити до 25 морських піхотинців разом із тричленним екіпажем. Вона оснащувалась дизельним двигуном потужністю 400 к.с., досягала швидкості 72 км/год на суші та 13 км/год на воді, а також мала озброєння у вигляді кулемета калібру .50 та гранатомета Mk19. Платформа неодноразово модернізувалась для відповідності новим вимогам — зокрема у відповідь на загрози СВП після 2000-х років.

Протягом десятиліть AAV була ключовим елементом десантних операцій США, беручи участь у таких місіях, як війна в Перській затоці та операція «Свобода Іраку». Водночас аварія під час навчань у 2020 році, яка призвела до загибелі морпіхів, викликала сумніви щодо безпечності платформи в сучасних умовах і прискорила її виведення з експлуатації.

Замість застарілих AAV-П7/A1 американські морпіхи отримують нові бойові амфібії ACV (Amphibious Combat Vehicle), розроблені BAE Systems у партнерстві з Iveco Defence Vehicles. Нові машини мають поліпшену захищеність від підривів і мін, кращу мобільність на суші й на воді, а також сучасні цифрові системи управління. ACV покликані забезпечити гнучкість та живучість у майбутніх багатодоменних операціях, включаючи концепції розподілених морських бойових дій і передових експедиційних баз.

Таким чином, завершення епохи AAV-P7/A1 символізує не лише відхід від техніки холодної війни, а й чіткий курс США на адаптацію своїх збройних сил до умов сучасної війни. Це підкріплює стратегічну спрямованість на регіони Індо-Тихоокеанського простору, де амфібійна мобільність лишається одним із ключових інструментів стримування й реагування.