Астрономи довели, що гравітація Юпітера формувала орбіти інших планет Сонячної системи

Нове дослідження, опубліковане в журналі Nature Astronomy, проливає світло на ранні етапи формування Юпітера — планети, яка, за словами вчених, відіграла ключову роль в архітектурі всієї Сонячної системи. Зокрема, гравітація Юпітера формувала орбіти інших планет і впливала на структуру газопилового диска, з якого виникли небесні тіла.

Автори дослідження з Каліфорнійського технологічного інституту та Мічиганського університету з’ясували, що приблизно через 3,8 мільйона років після формування перших твердих тіл у Сонячній системі Юпітер мав удвічі більший радіус, ніж зараз, і магнітне поле у 50 разів сильніше.

Щоб отримати ці висновки, дослідники проаналізували орбітальні нахили супутників Юпітера Амальтеї та Теби, які розташовані ближче до планети, ніж навіть відома Іо. Незначні відхилення в орбітах цих місяців дозволили розрахувати первинні параметри Юпітера без залежності від гіпотез про швидкість акреції або масу твердого ядра.

Отримані результати надають важливі уточнення до моделей формування планет, зокрема гіпотези про «ядрову акрецію», згідно з якою газові гіганти утворюються навколо щільного твердого ядра, що стрімко накопичує газ із навколишнього диска. Дослідження також підтверджує важливість магнітного поля та обертального моменту планет на ранніх стадіях їхнього розвитку.

«Це вагомий орієнтир», — зазначають вчені. — «Точка, з якої ми можемо впевненіше відтворювати еволюцію Сонячної системи». Дослідження демонструє, що навіть через 4,5 мільярда років ми можемо зчитати сліди процесів, які визначили вигляд нашої планетарної родини.