Астрономи довели, що існування позаземного життя неможливе без блискавок в атмосфері екзопланет

Нове дослідження показує, що блискавки на екзопланетах, подібних до Землі, можуть не мати того життєдайного потенціалу, який вони мали в історії нашої планети. Хоча електричні розряди здатні ініціювати хімічні реакції, необхідні для синтезу органічних сполук, їхня природа на інших планетах виявляється значно відмінною. Це створює додаткові бар'єри для виникнення життя поза межами Сонячної системи.

Блискавки відіграли важливу роль у хімічній еволюції ранньої Землі, сприяючи утворенню оксидів азоту та пребіотичних сполук, з яких формуються білки. Проте результати моделювання атмосфери кам’янистої планети Проксима Центавра b — найближчої до нас екзопланети, потенційно придатної до життя, — показали, що характер гроз на таких світах сильно залежить від параметрів атмосфери. Якщо тиск нижчий, грози трапляються рідко, а якщо вищий — конвекція настільки пригнічується, що блискавки практично не виникають.

Ситуацію ускладнює те, що подібні планети часто мають синхронне обертання — тобто завжди повернені до своєї зірки одним боком. У таких умовах електричні розряди обмежуються лише «денною» стороною, яка може бути надто гарячою для стабільного життя. Отже, навіть якщо блискавки виникають, вони або занадто рідкісні, або локалізовані в непридатних для життя регіонах.

Проблема також у тому, що наявних засобів для вивчення цих планет не вистачає. Навіть найшвидший з нині чинних космічних апаратів — зонд Parker — дістався б до Проксими Центавра b щонайменше за 6600 років. Тож наразі дослідники покладаються виключно на моделювання та дистанційні спостереження, аби оцінити потенціал таких планет для зародження життя.

Таким чином, попри схожі орбітальні характеристики чи наявність рідкої води, атмосферні особливості й типи блискавок можуть суттєво обмежити біологічну перспективність інших планет. Це підкреслює, наскільки унікальними можуть бути умови, що сприяли виникненню життя саме на Землі.