Вчені довели унікальність Місяця для вивчення сигналів раннього Всесвіту

Місяць може стати унікальним місцем для розміщення радіоастрономічних обсерваторій, адже на зворотному боці супутника немає радіоперешкод, які ускладнюють наукові спостереження на Землі — впевнені астрономи. Проблема радіошуму на нашій планеті зумовлена численними джерелами: мобільними телефонами, телевізійними й радіотрансляціями, а також авіаційними та навігаційними сигналами. Навіть найвіддаленіші наземні обсерваторії, такі як Very Large Array у Нью-Мексико, Parkes в Австралії чи FAST у Китаї, не можуть повністю уникнути цього впливу, що створює суттєві складнощі для вивчення слабких сигналів з космосу.

Особливо це стосується сигналу від нейтрального водню, який виник під час космічної «темної епохи», коли Всесвіту було менш як сто мільйонів років і ще не з’явилися перші зорі та галактики. За словами дослідників, цей сигнал несе важливу інформацію про природу темної матерії та формування космічних структур, але на Землі він повністю заглушений штучними перешкодами.

Зворотний бік Місяця дає шанс для прориву. Завдяки гравітаційній синхронізації одна півкуля Місяця завжди повернута до Землі, інша — постійно від неї захищена й ізольована від радіохвиль. Саме цю унікальну особливість розглядають у концепціях нових обсерваторій. Наприклад, у проєкті Lunar Crater Radio Tele­scope від NASA передбачено розгортання спеціальних роботів-роверів на краю кратера: одна частина кріпиться на обідку, інша — спускається на дно з тонким дротом, щоб з’єднатися з приймальним модулем у центрі. У такий спосіб цілий кратер може стати величезною радіоантеною.

Ще один проект — FARSIDE (Far­side Array for Radio Sci­ence Inves­ti­ga­tions of the Dark ages and Exo­plan­ets) — пропонує створити мережу базових станцій і незалежних роверів, які прокладуть між собою кілометри антенних дротів. Це дозволить отримати деталізоване зображення космічної «темної епохи» й досягти інших наукових цілей.

Водночас реалізація таких ідей потребуватиме значних ресурсів: розміщення супутників-ретрансляторів для зв’язку, тривалого електропостачання та, ймовірно, навіть використання місцевих місячних матеріалів. Підкреслюється, що розвиток промислової інфраструктури на Місяці для наукових цілей може призвести до появи додаткових несистемних об’єктів. Однак, за умови ретельного планування, Місяць може стати осередком саме для наукових досліджень, а не для розваг.