Розкриті технічні характеристики турецької керованої ракети TRLG-122

Туреччина розширює свої можливості у сфері ударів по морських цілях завдяки інтеграції керованих ракет TRLG-122 виробництва Roket­san на пікапи. Ці боєприпаси є вдосконаленою версією TRG-122 та оснащені інерціальною навігаційною системою й лазерним цілевказуванням, що забезпечує високу точність. Ракета важить 76 кг, несе бойову частину масою 13,5 кг і здатна уражати цілі на відстані від 13 до 30 км із відхиленням менше двох метрів. У той час як традиційні пускові установки на вантажівках несуть 12–24 ракети, пікапова версія отримала полегшені контейнери на дві ракети з потенціалом до шести залежно від вантажності машини.

TRLG-122 — це турецький керований реактивний снаряд калібру 122 мм, створений компанією Roket­san на базі некерованих боєприпасів сімейства TR-122. Його головна відмінність — наявність лазерної системи наведення, що забезпечує високу точність ураження цілей. Для наведення використовується підсвічування цілі лазерним цілевказувачем із землі або з безпілотника, завдяки чому TRLG-122 здатен ефективно знищувати рухомі об’єкти, зокрема техніку чи укріплення.

Дальність стрільби снаряда становить від 15 до 30 км, а похибка ураження — лише кілька метрів, що різко відрізняє його від традиційних «Градівських» снарядів. Бойова частина може бути осколково-фугасною, призначеною для ураження живої сили, броньованих цілей та інженерних споруд. Завдяки поєднанню відносно невеликої вартості, сумісності зі стандартними РСЗВ та високої точності, TRLG-122 став прикладом успішної інтеграції сучасних технологій у класичну реактивну артилерію.

Основна перевага пікапів полягає у швидкості, маневровості та можливості маскування, що робить їх придатними для дій у складних умовах. Хоча за потужністю вони поступаються повноцінним реактивним системам залпового вогню, поєднання лазерної точності та тактики «вистрілив — і змінив позицію» створює ефективний інструмент у боротьбі за виживання на сучасному полі бою. Це нагадує історичний перехід від буксированої артилерії до самохідних установок у ХХ столітті.

Зі стратегічної думки, така концепція відкриває широкі можливості як для держав, так і для недержавних акторів. Використання цивільних легкових автомобілів як носіїв високоточної зброї ускладнює протидію з боку противника. Для Туреччини це ще й спосіб посилити позиції на світовому ринку озброєнь, пропонуючи доступні й мобільні рішення на додачу до традиційних важких систем. При цьому TRLG-122 уже став основою для авіаційних ракет UAV-122, що запускаються з ударних БПЛА Baykar Akin­ci та TB3.