Розкриті технічні характеристики британського бойового фрегата Type 26

Норвегія ухвалила рішення закупити британські фрегати Type 26, розроблені компанією BAE Sys­tems, щоб посилити свої можливості у протичовновій війні та модернізувати надводний флот. Кораблі водотоннажністю близько 6900 тонн створені для малошумних операцій у Північній Атлантиці, мають сучасну систему озброєння, включно з ракетами Sea Cep­tor, 127-мм гарматою та 24 універсальними осередками Mk 41 VLS, а також великий ангар для гелікоптерів і безпілотників.

Вибір Норвегії зумовлений географією: країна має берегову лінію довжиною понад 25 тисяч км, доступ до Арктики та значні морські ресурси, що вимагає надійного захисту комунікацій і підводної інфраструктури. Сьогодні основу ВМС складають чотири фрегати класу Fridtjof Nansen, введені в експлуатацію у 2006–2011 роках, але вони вже вичерпують свій ресурс і не відповідають новим умовам високої інтенсивності.

Type 26 оснащені радаром Arti­san 3D, який одночасно відстежує понад 800 цілей на відстані до 200 км навіть за потужних перешкод. Для ППО кожен корабель несе 12 вертикальних пускових установок під ракети Sea Cep­tor (до 48 перехоплювачів), а також 24 універсальні осередки для різноманітних озброєнь. Це забезпечує багатопрофільність — від ППО і протичовнових дій до ударів по надводних і берегових цілях.

Нові фрегати замінять застарілі кораблі з 2030 року і залишатимуться в строю принаймні до 2060‑х. Вибір саме британської пропозиції пояснюється не лише характеристиками корабля, але й можливістю тісної інтеграції з ВМС Великої Британії. Це включає спільні навчання, обмін екіпажами, синхронізацію техобслуговування та зниження вартості життєвого циклу завдяки однаковим платформам.

Окрему увагу приділено індустріальній співпраці: норвезькі компанії отримають контракти на виробництво компонентів, інтеграцію ПЗ та обслуговування. Остаточна угода між урядами Британії та Норвегії визначатиме умови постачання, трансферу технологій і локальної участі. Таким чином, закупівля Type 26 є не лише військовим, а й стратегічно-економічним кроком, що посилює обороноздатність НАТО на північному фланзі.