Науковці пояснили, чому люди вірять у зустрічі з прибульцями

У свіжому науковому дослідженні астрофізиків, соціологів, біологів та фольклористів вчені намагаються пояснити феномен викрадення людей інопланетянами. Дослідники застосували найкращі методи аналізу інформації про найвідоміші випадки минулого сторіччя.

Так  другій половині XX століття у США з’явилася хвиля історій про нібито викрадення людей інопланетянами. Одним із перших став випадок жителя Мериленду Стівена Кілберна. У 1970‑х роках він неодноразово відчував дивне занепокоєння на одній і тій самій ділянці дороги. У 1978 році під час гіпнотичного сеансу Кілберн «згадав», що його автомобіль зупинився без пояснень, а сам він був паралізований і викрадений істотами з білою шкірою та без волосся. Ця історія увійшла до книжки Бадда Гопкінса Miss­ing Time (1981), яка зробила подібні оповіді масовим феноменом.

У ті роки гіпнотична регресія вважалася методом відновлення нібито «втрачених» спогадів. Саме її широко використовували дослідники «контактів із прибульцями». Проте згодом наукова спільнота дійшла висновку, що цей метод здатен створювати фальшиві спогади. У 1980–1990‑х роках навколо нього розгорнулися так звані «війни пам’яті», коли під впливом гіпнозу люди щиро вірили у вигадані події, включно з розповідями про сатанинські ритуали та викрадення.

Психологи пояснюють, що подібним розповідям особливо схильні люди з високим рівнем фантазійності, дисоціативності або здатністю глибоко занурюватися у власні переживання. Ще одним чинником є сонний параліч, коли людина відчуває присутність істот і не може рухатися. Такі стани часто стають основою для інтерпретацій про викрадення.

Фольклористи проводять паралелі між сучасними історіями про прибульців і давніми міфами про фей, джинів чи демонів. Спільними залишаються ключові мотиви: подорож в інший світ, втрата часу, контакт із істотами, які можуть приносити попередження чи «просвітлення». Таким чином, розповіді про інопланетян можна розглядати як продовження старих культурних наративів у новій інтерпретації.

Соціологи вбачають у феномені ще й глибший сенс. Як зазначає Роберт Бартолом’ю з Університету Окленда, історії про прибульців — це сучасний фольклор, який виконує психологічну функцію: дає відчуття дотику до чогось більшого й водночас ставить під сумнів абсолютність наукового знання. За його словами, потреба в «чужих» чи «монстрах» говорить радше про внутрішні запити суспільства, ніж про реальність контактів з інопланетними цивілізаціями.