Вчені розгадали природу найбільшої гравітаційної аномалії Землі, що знаходиться в Індійському океані

Протягом понад 70 років науковці намагаються розгадати природу загадкової гравітаційної аномалії в Індійському океані. Йдеться про Indi­an Ocean Geoid Low (IOGL) — найглибшу точку у гравітаційному полі Землі, виявлену ще у 1948 році голландським геофізиком Феліксом Венінгом Мейнессом. Це не западина на дні океану, а масивне «провисання» геоїда — моделі форми планети, яка враховує дію гравітації та обертання.

IOGL охоплює площу близько 3,1 млн кв. км і сягає 106 метрів нижче середнього рівня моря в навколишніх районах. Тут сила тяжіння слабша, а рівень океану відповідно нижчий. Аномалія вказує на нерівномірний розподіл маси всередині планети, що змінює локальне гравітаційне поле.

Нове дослідження, опубліковане в Geo­phys­i­cal Research Let­ters, пояснює це явище геологічними процесами 30-мільйонної давності. На думку вчених, уламок холодної океанічної кори з давнього Тетісового океану занурився під Африку, порушивши підйом гарячого мантійного суперплюму. У результаті гарячіші маси мантії зсунулися під Індійський океан, що й спричинило деформацію геоїда.

Моделювання тектонічної еволюції за останні 140 мільйонів років підтвердило, що взаємодія занурених плит і мантійних плюмів могла сформувати спостережувану гравітаційну западину. Водночас не всі науковці згодні з цією версією. Частина дослідників, зокрема Алессандро Форте, вказують на невідповідності між моделями та реальними вимірами, зокрема в районі острова Реюньйон.

Попри це, автори роботи вважають, що IOGL відкриває унікальне вікно у внутрішню динаміку Землі. «Наша планета більше схожа на картоплину з вм’ятинами, ніж на ідеальну кулю», — підкреслює керівниця дослідження Аттрі Ай Гош із GFZ у Німеччині. Науковці припускають, що аномалія може зберігатися сотні мільйонів років або ж поступово зникнути внаслідок руху літосферних плит.