Вчені довели, що на Землі існують ресурси для створення нових форм життя після загибелі людства

Свіже дослідження науковців описує людство як “незрілу техносферу”, яка може еволюціонувати до стадії, здатної врівноважити клімат планети. Концепція базується на гіпотезі британського вченого Джеймса Лавлока 1983 року про Землю як саморегульовану систему.

У статті в Inter­na­tion­al Jour­nal of Astro­bi­ol­o­gy автори пояснюють чинну епоху як період, коли технології ще шкодять планеті більше, ніж допомагають. Наступною фазою може стати “зріла техносфера”, здатна підтримати довготривале існування цивілізацій. Якщо таке відбувається на інших планетах, пошук позаземного життя може зосередитися на техносигнатурах — слідах технологічної активності у вигляді радіосигналів чи промислових викидів.

Дослідження базується на гіпотезі Гаї Лавлока — ідеї про те, що Земля разом з усіма живими організмами є єдиною саморегульованою системою. Для ілюстрації вчений створив приклад планети Daisy­world, де ростуть лише чорні й білі ромашки. Чорні квіти поглинають тепло і нагрівають поверхню, білі відбивають сонячне світло й охолоджують довкілля. Коли стає холодно, переважають чорні ромашки, під час спеки — білі, що створює природний баланс.

Лавлок зазначав, що за 3,7 мільярда років Сонце стало яскравішим на 25–30%, але температура на Землі залишалася придатною для життя. Це свідчить про активну роль живих організмів у підтримці “термостата планети”. Критики заперечували, що біосфера не може мати “передбачливості”, але Лавлок відповідав — достатньо того, що організми, які випадково покращують довкілля, отримують перевагу.

Ця логіка ставить складне питання для людства. Використання викопного палива різко збільшило викиди азоту та аміаку, що призводить до забруднення водойм і загибелі екосистем. Якщо гіпотеза Гаї правильна, люди можуть запускати зміни, які знищать нашу цивілізацію, однак створять умови для наступних форм життя на планеті.