Вчені планують перехопити комету, що старша за Сонце на 2,5 мільярда років

Міжнародна команда науковців вивчає можливість того, що різні космічні апарати зможуть наблизитися до міжзоряної комети 3I/ATLAS і навіть зібрати її матеріал, який може бути значно старішим за тіла Сонячної системи. Цей об’єкт, відкритий 1 липня системою ATLAS, став лише третім відомим міжзоряним гостем, зафіксованим у нашій системі. Його швидкість сягає приблизно 219 000 км/год, а траєкторія вказує на походження з товстого диска Чумацького Шляху, що робить його старішим за Сонце щонайменше на 2,5 мільярда років.

Комета втрачає найбільше речовини під час проходження перигелію, коли наближається до Сонця. Однак у випадку з 3I/ATLAS ця подія відбудеться на протилежному боці від Землі, через що наземні та орбітальні телескопи, включно з James Webb Space Tele­scope і Hub­ble, не зможуть її спостерігати. «Телескоп на Землі буде у великому мінусі, адже доведеться дивитися майже крізь Сонце», — пояснив Андреас М. Хайн із Університету Люксембургу.

Вчені звертають увагу на інші космічні апарати, здатні компенсувати цю прогалину. NASA Psy­che, що прямує до астероїда 16 Psy­che, ESA JUICE після гравітаційного маневру біля Венери, а також орбітальні апарати біля Марса (MRO, Tianwen‑1 і Hope) зможуть наблизитися до комети на відстань від 18 до 68 млн км. Для порівняння, найближче зближення з Землею відбудеться 19 грудня 2025 року й складе 269 млн км.

Крім того, 3I/ATLAS потрапить у поле зору сонячних місій, таких як SOHO, Park­er Solar Probe і PUNCH. Хоча ці спостереження будуть менш детальними, вони дозволять відстежувати активність комети щодня. Деякі апарати, як-от Europa Clip­per чи Hera, можуть навіть пройти крізь її хвіст, що дало б шанс на безпосередній аналіз викинутого матеріалу.

Науковці наголошують, що цей об’єкт може стати унікальною «капсулою часу» для вивчення ранньої історії Галактики. «Це може бути буквально шанс один на життя», — підсумував Т. Маршалл Юбенкс із Space Ini­tia­tives Inc. Дослідники не виключають, що 3I/ATLAS залишить по собі уламки, які згодом можна буде спостерігати у вигляді метеорних потоків на Землі чи Марсі.