Астрономи заявили, що навколо білих карликів можуть існувати планети з оптимальними умовами для життя

Астрономи у свіжому дослідженні вивчають, чи можуть планети навколо білих карликів мати рідку воду та підтримувати життя. Білі карлики утворюються, коли зорі на кшталт Сонця вичерпують запаси водню й скидають половину своєї маси, залишаючи щільний об’єкт розміром із Землю. У Чумацькому Шляху існують приблизно 10 млрд таких зірок, і в майбутньому їх стане ще більше, адже всі зорі малої маси завершують еволюцію саме так.

Зона, де може існувати вода, у білих карликів розташована значно ближче до зорі, ніж у нашій Сонячній системі. Планета в такій орбіті піддається сильним приливним силам, які здатні нагрівати її надра. На прикладі супутників Юпітера астрономи бачать, що такі процеси можуть або повністю знищити поверхневу воду, як на Іо, або ж створити підлідні океани, як на Європі. Це означає, що подібне нагрівання може як зашкодити, так і сприяти виникненню умов для життя.

Ще одна проблема — фаза червоного гіганта, коли зоря розширюється у десятки разів і знищує все, що опинилося в межах її нових розмірів. Тому для виживання планета має спочатку перебувати далі, приблизно на відстані Юпітера, а потім поступово мігрувати ближче до білого карлика. Якщо цей процес відбувається занадто швидко, вода випаровується. Якщо ж пізніше, коли зоря вже охолола, є шанс, що рідка вода залишиться.

Пошук таких планет ускладнюється: білі карлики дуже малі, і виявити транзити важче, ніж у звичайних зірок. Проте телескопи на кшталт James Webb здатні фіксувати молекули в їхніх атмосферах, що могло б дати прямі докази біологічної активності. Вперше про це заговорили у 2020 році, коли було підтверджено існування планети навколо білого карлика.

Якщо ж у майбутньому вдасться знайти придатні для життя світи біля білих карликів, це значно розширить межі пошуку позаземного життя. Виявиться, що навіть після смерті своєї зорі планетні системи можуть залишатися осередками потенційної біосфери.