Вчені заявили, що Антарктида опинилася під загрозою знищення через ризиковані наукові проекти

Понад 40 вчених із різних країн застерегли від ризикованих геоінженерних проектів, які пропонують реалізувати в Арктиці та Антарктиді. У новій статті, опублікованій у журналі Fron­tiers in Sci­ence, вони попереджають, що такі ідеї, як «затемнення сонця» чи «морські завіси», можуть завдати непоправної шкоди крихким екосистемам полярних регіонів. На думку авторів, ці плани є дорогими, технічно малореалістичними й здатні спричинити небезпечні побічні ефекти.

Одним із найвідоміших сценаріїв є стратосферне аерозольне упорскування — розпилення діоксиду сірки у верхніх шарах атмосфери для відбиття сонячного світла. Прихильники вважають, що це може зупинити танення льодовиків, але науковці наголошують: у полярних регіонах метод працюватиме лише частково через полярну ніч, а самі частинки можуть спричиняти забруднення та шкодити здоров’ю людей. Крім того, реалізація потребує повітряних куль, дирижаблів або артилерії, що суттєво підвищує витрати.

Ще одна пропозиція — «морські завіси». Це гігантські конструкції, які мали б стримувати теплі води від підйому до крижаних шельфів. Проте вчені вказують, що встановлення таких об’єктів технічно надскладне, а самі завіси можуть порушити морські течії, погіршити постачання поживних речовин і завдати шкоди підводним екосистемам. Подібні ризики вони бачать і в ідеї розсипати порожнисті скляні намистини для підвищення відбивної здатності льоду. Для цього знадобилося б близько 360 мегатон такого матеріалу щороку — обсяг, що дорівнює світовому виробництву пластику.

Серед інших сценаріїв — «удобрення океану» залізом для стимуляції росту фітопланктону, який поглинав би вуглекислий газ. Однак зміна балансу поживних речовин може викликати токсичні «цвітіння» водоростей і створити мертві зони без кисню. «Потовщення морського льоду» за допомогою мільйонів насосів або буріння отворів у льодовиках для уповільнення їхнього руху також називають практично нездійсненними через масштаби робіт і ризики забруднення.

Автори статті підкреслюють: усі ці методи супроводжуються величезними витратами, непередбачуваними наслідками й небезпекою «шокового ефекту» — різкого зростання температур у разі раптового припинення будь-якої програми. На їхню думку, єдиним реалістичним шляхом боротьби зі зміною клімату залишається декарбонізація — скорочення викидів парникових газів і відмова від спалювання викопного палива.