Вчені заявили, що ядерні відходи, заховані на дні Атлантики, можуть спровокувати планетарний колапс

Навколо затоплених бочок з хімікатами біля узбережжя Лос-Анджелеса науковці виявили дивні світлі ореоли. Довгий час вчені припускали, що йдеться про витік забороненого пестициду ДДТ, який у середині ХХ століття масово зливали в океан. Проте нові дослідження показали: насправді у цих бочках може бути інша небезпечна речовина.

Команда дослідників на борту судна Falkor Інституту океанології Шмідта відправила підводний апарат SuB­as­t­ian для відбору зразків. Робота була складною, адже витік із бочок перетворив морське дно на тверду, схожу на бетон поверхню. Вивчення осаду показало, що концентрація ДДТ не збільшувалася біля контейнерів, тож вони не є джерелом цього забруднення.

У зразках виявили сліди ДНК мікроорганізмів. Їхня кількість була низькою, а серед знайдених переважали екстремофіли — бактерії, які зазвичай живуть у найнепридатніших для життя середовищах, зокрема біля гідротермальних джерел. Вимірювання рН дало неочікуваний результат — близько 12, що вказує на дуже лужне середовище. Це свідчить, що з бочок витік не ДДТ, а високотоксичні лужні відходи.

«Одна з основних відходових фракцій при виробництві ДДТ — це кислота, і її ніколи не зливали в бочки. Це змушує замислитись: що ж було гірше за кислотні відходи ДДТ, аби його варто було ховати у контейнерах?» — зазначила Йоганна Гутлебен, наукова співробітниця Інституту океанографії Скриппса та перша авторка дослідження. Як з’ясувалося, ореоли утворюються внаслідок реакції відходів із морською водою, що призводить до появи мінералу бруситу та утворення відкладень карбонату кальцію.

Автори дослідження підкреслюють, що масштаби цього екологічного лиха досі залишаються невідомими. «Шокує те, що навіть через понад 50 років ми бачимо наслідки. Ми не можемо оцінити повний вплив на довкілля, доки не знатимемо, скільки таких бочок із білими ореолами перебуває на дні океану», — сказав Пол Дженсен, почесний морський мікробіолог Інституту Скриппса та співавтор роботи. Дослідження опубліковане в журналі PNAS Nexus.