Вчені розкрили деталі космічної катастрофи, що спровокувала найбільше цунамі в історії Землі

Геологи виявили у районі Пейнт-Гілл, Північна Кароліна, прямі докази падіння метеорита та спричиненого ним цунамі в пізньому еоцені. Дослідження, проведене під керівництвом Г. Роберта Ґаніса та опубліковане у журналі South­east­ern Geol­o­gy, пов’язує ці знахідки з кратером Чесапік-Бей — найбільшим відомим ударним кратером у США та сьомим за розміром на Землі.

У відкладеннях нововизначеної формації Маунт-Гелікон дослідники виокремили чотири шари, які відображають послідовність подій. Перший шар містить темну глину з вмістом іридію 14–18 частин на мільярд — елементу, рідкісного в земній корі, але поширеного у метеоритах. Другий шар складається з осаду з дрібними гранулами, схожими на акреційні лапілі, що утворюються під час ударів небесних тіл. Третій шар являє собою брекчію з уламками морських і наземних порід, що вказує на потужний потік води, пов’язаний із цунамі. Четвертий шар — грубозернистий пісок з ознаками зворотного руху хвиль.

Знахідки в Пейнт-Гілл узгоджуються з даними про кратер Чесапік-Бей, утворений близько 35 млн років тому на відстані понад 370 км від місця досліджень. Уламки порід та осадові структури підтверджують, що енергія удару поширювалася на значну територію, викликаючи серйозні геологічні зміни далеко за межами зони падіння.

Ключовими доказами стали також шокований кварц і високий вміст іридію. Шокований кварц формується лише під надзвичайним тиском, характерним для метеоритних ударів. Подібні сигнали відомі і з інших місць, зокрема у зв’язку з кратером Чиксулуб, який асоціюється з вимиранням динозаврів 66 млн років тому.

Відкриття дає змогу краще зрозуміти масштаби й наслідки позаземних зіткнень для поверхні Землі та її екосистем. На думку науковців, воно допоможе уточнити стратиграфію еоценових відкладів у регіоні та стане важливим орієнтиром для подальших досліджень давніх катастрофічних подій.