Астрономи довели, що Всесвіт приховує вибухи гігантських наднових від космічних телескопів

Астрономи за допомогою космічного телескопа James Webb уперше змогли точно визначити зірку, яка вибухнула у вигляді наднової. Вчені виявили, що багато таких гігантів приховані за товстими хмарами пилу. Дослідження, проведене командою з Університету Нортвестерна, показало, що джерелом вибуху наднової SN2025pht у галактиці NGC 1637 стала масивна червона надгігантська зірка, огорнута щільним шаром пилу.

Як зазначають дослідники, це відкриття допомагає розв’язати давню загадку — чому великі червоні надгіганти настільки рідко спостерігаються перед вибухом. Згідно з теоретичними моделями, саме вони мають бути основним джерелом наднових II типу, але більшість таких об’єктів залишалася невидимою через пил, який поглинає їхнє світло. Завдяки інфрачервоному спектру телескопа James Webb астрономи вперше змогли «побачити крізь пил» і зафіксувати ці приховані зоряні смерті.

Керівник дослідження, професор Чарлі Кілпатрік, пояснив, що команда поєднала нові дані JWST з архівними знімками телескопа Hub­ble. Це дозволило вперше повністю схарактеризувати зірку-попередницю вибуху. За його словами, «лише зараз ми отримали дані такої якості, щоб точно визначити тип червоного надгіганта, який вибухнув, і середовище, в якому він перебував».

Зірка, розташована на відстані близько 40 мільйонів світлових років від Землі, виявилася надзвичайно яскравою — приблизно у 100 000 разів світлішою за Сонце. Водночас навколишній пил зробив її більш ніж у 100 разів тьмянішою у видимому спектрі. Через це вона виглядала набагато червонішою, ніж більшість відомих надгігантів. Співавтор дослідження Ашвін Суреш назвав її «найчервонішою та найпиловішою червоною надгігантською зіркою, яку ми коли-небудь бачили перед вибухом наднової».

Не менш несподіваним стало відкриття складу пилу: замість звичного для таких зірок киснево-силікатного пилу він виявився багатим на вуглець. Це свідчить, що потужні конвекційні процеси в надрах зірки перед вибухом підняли вуглець на поверхню, змінивши її хімічний баланс. Науковці вважають, що це дослідження відкриває нову еру у спостереженнях за масивними зірками: телескопи James Webb і майбутній Nan­cy Grace Roman дадуть змогу виявляти подібні об’єкти ще до моменту їхньої загибелі, розкриваючи повну історію життя та смерті зоряних гігантів.