Підписуйтеся на наш телеграм канал!
Астрономи знайшли слід невидимого космічного тіла яке рухалося крізь галактику зі швидкістю 300 км/с
Астрономи зафіксували унікальне космічне явище — величезний “шлейф” газу й пилу у далекій галактиці NGC 3627, який, ймовірно, утворився після проходження через неї надмасивної чорної діри. Про це йдеться у новому дослідженні, проведеному Меньке Чжао та Гуан-Сіном Лі з університету Нанкін (Китай). Виявлений шлейф завдовжки близько 20 000 світлових років і шириною лише 650 світлових років — це приблизно п’ята частина діаметра нашого Чумацького Шляху.
Відкриття стало можливим завдяки даним спільного проєкту PHANGS, який об’єднує спостереження різних телескопів, зокрема космічного телескопа імені Джеймса Вебба (JWST) і радіообсерваторії ALMA у Чилі. Дані JWST показали наявність у шлейфі пилових частинок, тоді як спостереження ALMA виявили високу концентрацію чадного газу (CO), що підтверджує його газопилову природу.
Дослідники вважають, що шлейф є наслідком проходження масивного компактного об’єкта, ймовірно чорної діри, крізь диск галактики. За їхньою моделлю, така подія могла “вичавити” газ із галактичного середовища, залишивши по собі довгу турбулентну смугу. Аналіз показав, що об’єкт мав приблизно 10 мільйонів сонячних мас і рухався зі швидкістю близько 300 км/с, що в півтора раза перевищує швидкість найшвидшого створеного людиною апарата — зонда Parker Solar Probe. За розрахунками, подія відбулася близько 20 мільйонів років тому.
Однак астрономи не виключають, що замість чорної діри це міг бути щільний залишок карликової галактики, який рухався крізь NGC 3627. Визначити природу об’єкта поки неможливо через його слабку видимість на такій відстані. Дослідники планують продовжити пошуки подібних структур у межах проєкту PHANGS, аби з’ясувати, наскільки поширені такі “космічні шрами” в галактиках.
За словами Чжао, подальше вивчення цих шлейфів допоможе краще зрозуміти, як часто масивні темні об’єкти, на кшталт чорних дір, пронизують галактичні диски та впливають на їхню еволюцію. Робота наразі опублікована у вигляді препринта на платформі arXiv.