Науковці підтвердили, що ударні хвилі на Марсі можуть знищувати будь-які форми життя

Життя на Марсі, якщо воно колись існувало чи з’явиться у майбутньому, мало б справлятися з надзвичайно суворими умовами — від ударних хвиль метеоритів до наявності у ґрунті перхлоратів, солей, що руйнують водневі зв’язки та дестабілізують клітинні структури. Нове дослідження, опубліковане в журналі PNAS Nexus, показує, що навіть за таких екстремальних умов деякі форми життя можуть тимчасово адаптуватися, використовуючи внутрішні механізми захисту на молекулярному рівні.

Група дослідників під керівництвом Пурушарта Раджягуру з Фізичної дослідницької лабораторії (Індія) провела експерименти з дріжджами Sac­cha­romyces cere­visi­ae — добре вивченим одноклітинним організмом, який часто використовують як модель для клітин людини. Вчені вибрали саме дріжджі, оскільки вони вже досліджувалися у космосі й демонструють схожі механізми стресової реакції, зокрема утворення рибонуклеопротеїнових (RNP) конденсатів — структур, що захищають РНК і допомагають клітинам пережити несприятливі умови.

Експерименти проводилися у високоінтенсивній ударній трубі HISTA в Ахмедабаді, де моделювали ударні хвилі зі швидкістю 5,6 Маха, еквівалентні тим, які можуть виникати на Марсі під час метеоритних зіткнень. Окремо дріжджі піддавали впливу 100 мМ натрієвої солі перхлорату (NaClO₄) — концентрації, подібній до тієї, що виявлена у марсіанському ґрунті. У обох випадках клітини вижили, хоча їхній ріст сповільнився, і почали активно формувати RNP-конденсати, які, як з’ясувалося, відіграють ключову роль у їхньому виживанні.

Детальніше дослідження показало, що ударні хвилі викликали утворення двох типів RNP-конденсатів — “стресових гранул” і P‑тіл, тоді як перхлорат стимулював лише появу P‑тіл. Клітини-мутанти, які не могли формувати такі структури, значно гірше переносили стрес, що свідчить про життєво важливу роль RNP-конденсації у стійкості клітин до умов, подібних до марсіанських.

Результати експерименту свідчать, що деякі земні мікроорганізми потенційно здатні пережити екстремальні марсіанські умови, принаймні тимчасово, якщо мають механізми швидкої молекулярної адаптації. За словами авторів, дріжджі можуть стати цінною моделлю для астробіології, допомагаючи зрозуміти, як форми життя реагують на стрес у середовищі, подібному до марсіанського — і які процеси можуть забезпечити виживання мікробів на інших планетах.