Європейське космічне агентство (ESA) повідомило про стрімке розширення Південноатлантичної аномалії — регіону, де магнітне поле Землі істотно слабше, ніж у решті планети. Це явище, яке науковці вже називають «діркою» в магнітному щиті, загрожує космічним апаратам і може свідчити про масштабні зміни в надрах Землі.
Південноатлантична аномалія — це велика зона над Південною Атлантикою, де інтенсивність магнітного поля значно знижена. Її виявили ще у XIX столітті, а сьогодні вона є серйозною проблемою для супутників: під час проходження через цю область апарати зазнають підвищеного рівня радіації, що пошкоджує їхні електронні системи.
Дані місії Swarm, яка складається з трьох супутників і з 2013 року безперервно вимірює магнітне поле Землі, показують, що з 2014 року аномалія розширилася майже до половини території Європи. Найбільше занепокоєння викликає нова зона швидкого ослаблення поля, яка з 2020 року формується на південний захід від Африки. «Південноатлантична аномалія — не єдина структура, вона змінюється у різних напрямках. У цьому регіоні відбувається щось незвичне, що викликає прискорене ослаблення поля», — зазначає професор Кріс Фінлай, провідний автор дослідження.
Причину вчені вбачають у процесах, що відбуваються у ядрі Землі, приблизно на глибині 3 000 км. Там розплавлене залізо створює електричні струми, які формують магнітне поле. Однак у районі Південної Атлантики виявлено так звані «зони зворотного потоку» — ділянки, де лінії магнітного поля замість того, щоб виходити назовні, повертаються назад у надра. За даними Swarm, одна з таких зон рухається на захід під Африкою, посилюючи ефект ослаблення.
Зміни відбуваються і на півночі: за останнє десятиліття північний магнітний полюс швидко дрейфує від Канади до Сибіру, що призводить до ослаблення магнітного поля над Північною Америкою та його посилення над Азією. Це явище впливає на глобальні навігаційні системи та може вимагати подальшої корекції геомагнітних моделей, які використовуються у супутниковій та авіаційній навігації.
Місія ESA Swarm продовжить спостереження щонайменше до 2030 року. Її дані допомагають краще розуміти еволюцію магнітного поля та захистити технічну інфраструктуру планети від космічної радіації, яка може стати серйознішою у разі подальшого ослаблення магнітного щита Землі.