Вперше в історії астрономи довели, що зірки у космосі здатні до самовідновлення

Астрономи вперше зафіксували момент, коли молода зоря викидає енергетичні струмені речовини — ключовий процес у формуванні цих космічних тіл. Спостереження, проведені за допомогою телескопів ALMA в Чилі та космічного телескопа James Webb, дозволили дослідникам з’ясувати, як новонароджені зірки позбуваються надлишкової енергії, щоб продовжити своє зростання.

Об’єкт спостереження — HH 211 — розташований у сузір’ї Персея, приблизно за 1 000 світлових років від Землі. Це об’єкт Гербіга–Аро — яскрава область, що виникає внаслідок викиду речовини з молодих зірок. Центральна зоря HH 211 має вік близько 35 000 років і масу лише 6 % від маси Сонця. У центрі системи виявлено біполярний струмінь — два потоки іонізованого газу, спрямовані в протилежні боки.

Дані ALMA показали, що ці потоки рухаються зі швидкістю приблизно 107 км/с, але обертаються повільно. Це свідчить про те, що вони відводять надлишковий обертальний момент від газового диска навколо зорі. Розрахунки вказують, що джерело струменів розташоване лише за 0,02 астрономічної одиниці від зорі — близько 3 мільйонів кілометрів. Це відповідає теоретичним моделям, де магнітне поле викидає матерію з внутрішнього краю акреційного диска.

Інфрачервоні знімки телескопа James Webb показали структуру струменів, хоча центральна частина залишалася прихованою за пилом. ALMA вдалося зазирнути крізь цю пилову завісу та вперше побачити ділянку, де формується струмінь. Поєднання даних двох телескопів дало змогу отримати повну картину процесу народження зорі.

Результати дослідження підтверджують, що протозоряні струмені відіграють вирішальну роль у формуванні зір. Вони виводять надлишкову енергію обертання, дозволяючи речовині з акреційного диска осідати на поверхню зорі. Це перше пряме спостереження, яке демонструє, як магнітні сили сприяють переходу від міжзоряного газу до повноцінного зоряного тіла.