Науковці довели, що гравітація Юпітера може виштовхувати астероїди на орбіту Землі

Нове дослідження астрофізиків пояснює, як астероїди з головного поясу між Марсом і Юпітером можуть з часом опинятися на небезпечних орбітах поблизу Землі. Вчені наголошують, що ключову роль у цьому процесі відіграють так звані прогалини Кірквуда — ділянки, де гравітаційний вплив Юпітера робить орбіти астероїдів нестабільними. Саме ці зони стають джерелом більшості навколоземних об’єктів, які становлять потенційну загрозу.

Пояс астероїдів не є суцільним полем каміння, як часто показують у кіно. Простір між Марсом і Юпітером величезний, і хоча там обертаються мільйони тіл, вони розташовані на значних відстанях одне від одного. Водночас у певних орбітальних діапазонах спостерігається майже повна відсутність астероїдів — саме ці «порожні» зони й отримали назву прогалин Кірквуда.

Ще у XIX столітті астроном Даніель Кірквуд виявив, що відсутність астероїдів у цих ділянках пояснюється орбітальними резонансами з Юпітером. Наприклад, на відстані близько 2,5 астрономічної одиниці астероїд робить три оберти навколо Сонця за час одного оберту Юпітера. Такі співвідношення призводять до хаотичних змін орбіт, і з часом тіла починають перетинати траєкторії внутрішніх планет.

Саме так астероїди можуть бути «перекинуті» ближче до Сонця й перейти на навколоземні орбіти. Приклади цього процесу — астероїди Бенну та Рюґу, які, за оцінками, є уламками одного більшого тіла. Вони потрапили на нестійкі орбіти поблизу прогалин Кірквуда і згодом були викинуті у внутрішню частину Сонячної системи, де нині становлять потенційну небезпеку.

Тут ви можете побачити внутрішні планети Сонячної системи (помаранчеві) та астероїди. Астероїди головного поясу позначені білим кольором. Юпітер — найвіддаленіша планета, трояни позначені зеленим кольором. У головному поясі видно прогалини Кірквуда. Джерело зображення: Mdf в англійській Вікіпедії, публічний домен

Юпітер часто називають захисником внутрішніх планет, адже його гравітація відхиляє комети та інші тіла із зовнішньої Сонячної системи. Однак нове дослідження показує й інший бік цього впливу: саме Юпітер створює умови, за яких астероїди з поясу можуть спрямовуватися до Землі. Таким чином, газовий гігант одночасно виступає і щитом, і джерелом ризику для нашої планети.