Розкриті технічні характеристики іранських гіперзвукових ракет Khyber

Іранський Корпус вартових ісламської революції заявив про застосування ракет «Khy­ber» проти урядових та військових цілей в Ізраїлі. Водночас точний тип озброєння залишається невідомим, адже під цією назвою можуть фігурувати різні системи — від твердопаливних ракет середньої дальності до важких рідиннопаливних комплексів.

Аналітики найчастіше пов’язують «Khy­ber» із Kheibar Shekan — твердопаливною ракетою середньої дальності (MRBM) із заявленою дальністю близько 1 450 км. Вона має супутниково підтримуване наведення та маневрувальну бойову частину, що підвищує точність і ускладнює роботу систем ПРО. Ключова особливість — мобільність і можливість масованих пусків із коротким циклом підготовки.

Інший можливий варіант — Khorramshahr‑4, яку Іран також називає Kheibar. Це рідиннопаливна ракета з дальністю до 2 000 км і важким корисним навантаженням. Вона використовує гіперголічне паливо, що дозволяє тривале зберігання у заправленому стані та запуск за лічені хвилини. Система має можливість корекції курсу на середній ділянці польоту, що зменшує передбачуваність траєкторії.

У деяких повідомленнях ракети називали «гіперзвуковими». Експерти пояснюють, що йдеться не про швидкість як таку (балістичні ракети й так перевищують Mach 5), а про маневрування на високій швидкості, яке ускладнює супровід і розрахунок перехоплення. Подібну архітектуру демонструє програма Fat­tah із заявленою швидкістю Mach 13–15 та маневрувальним блоком у бойовій частині.

Через відсутність незалежних підтверджень уламків чи телеметрії наразі неможливо визначити, який саме тип ракети був застосований. Експерти вважають, що використання «Khy­ber» у будь-якій конфігурації має на меті ускладнити роботу ізраїльської багатошарової системи протиракетної оборони та створити додаткове навантаження на її сенсори й перехоплювачі.