Американський фізик відтворив звучання раннього Всесвіту

Фізик Джон Креймер із Uni­ver­si­ty of Wash­ing­ton створив аудіореконструкцію того, як міг би звучати ранній Всесвіт. Йдеться не про вибух у прямому сенсі, а про перетворення коливань щільності в гарячій плазмі молодого космосу на сигнал, доступний людському слуху. За словами Креймера, це був радше глибокий гул, ніж різкий звук.

Основою моделі стали дані космічного мікрохвильового фону — випромінювання, що зберегло сліди ранніх коливань у Всесвіті. Вони виникали приблизно через 100–700 тисяч років після Великого вибуху, коли середовище ще дозволяло поширення акустичних хвиль.

Щоб зробити ці коливання чутними, фізик радикально підвищив їхню частоту — у 100 септильйонів разів. У міру розширення Всесвіту довжина хвиль зростала, а “звук” ставав дедалі нижчим, перетворюючись на глибокий бас.

Креймер створив кілька аудіофайлів тривалістю від 20 до 500 секунд, які стискають у собі величезний проміжок ранньої історії космосу. Він порівнював отримане звучання з реактивним літаком, що пролітає низько над будинком уночі.

Нова хвиля інтересу до цієї роботи пов’язана не з відкриттям, а з повторною увагою до незвичної наукової візуалізації. Вона нагадує, що ранній Всесвіт справді був середовищем для звукових хвиль, а сучасні космологічні дані дозволяють не лише математично описувати ці процеси, а й буквально “почути” їх.