Астрономи висунули нову радикальну гіпотезу для пошуку життя на екзопланетах

Астрономи запропонували новий підхід до пошуку життя на інших планетах, який може змінити саму основу астробіології. Дослідження, опубліковане на arX­iv, показує, що замість пошуку конкретних молекул на кшталт кисню чи метану варто оцінювати складність хімії планети за допомогою так званої теорії асемблії.

Звичні біосигнатури — кисень, метан, озон — були визначені на основі атмосфери Землі. Але дедалі більше прикладів доводить, що ці гази можуть виникати й без участі життя. Це створює ризик хибних позитивних результатів і ставить під сумнів ефективність традиційного підходу.

Дослідження життя на екзопланетах здебільшого обмежувалися вимірюванням абсолютних показників складових атмосфери. Джерело: ESA/Hubble

Теорія асемблії пропонує інший критерій: наскільки складно утворити певну молекулу випадково. Кожна сполука отримує індекс асемблії — мінімальну кількість кроків, потрібних для її синтезу з базових хімічних блоків. Прості молекули можуть виникати самі по собі, але дуже складні структури з’являються лише тоді, коли діє процес відбору, тобто життя.

Порівняння атмосфери Землі з Венерою, Марсом та іншими планетами показало, що саме Земля має найбільшу молекулярну різноманітність. Це свідчить, що біосфера дозволяє нашій планеті значно ширше використовувати можливості хімії, ніж це відбувається на сусідніх світах.

Метод розробляють із прицілом на майбутній телескоп NASA Hab­it­able Worlds Obser­va­to­ry. Він зможе вимірювати індекси асемблії за допомогою інфрачервоної спектроскопії й давати не “так/ні” відповідь, а шкалу складності — від абіотичних до біотичних атмосфер. Такий підхід може допомогти виявити життя у формах, відмінних від земних, і розширити горизонти пошуку у Всесвіті.